Кунін Володимир Володимирович

Кунін Володимир Володимирович
Народився	19 червня 1927(1927-06-19)[1][2] Ленінград, РСФРР, СРСР
Помер	4 лютого 2011(2011-02-04)[1][2] (83 роки) Мюнхен, Німеччина рак легень
Поховання	Мюнхен
Громадянство	СРСР  Росія  Німеччина
Діяльність	письменник, сценарист, прозаїк, драматург
Роки діяльності	з 1961
IMDb	nm0475171

Кунін Володимир Володимирович, справжнє прізвище Фейнберг (19 червня 1927(19270619), Ленінград — 4 лютого 2011, Мюнхен^[3]) — російський письменник, сценарист. Лауреат Державної премії СРСР (1982). Член Спілки кінематографістів Росії, Союзу письменників Росії. Почесний член Міжнародної асоціації письменників і публіцистів.

Син кінорежисера і сценариста В. Б. Фейнберга.

Закінчив Вищу школу тренерів при Інституті фізкультури та спорту ім. Лесгафта (1954). Працював водієм таксі, артистом «Союздержцирку».

Широку популярність придбав, завдяки кінострічкам, знятим за його книгами і сценаріями. Серед них: «Хроніка пікируючого бомбардувальника» (1967), «Интердівчина» (1989), Ті, що зійшли з небес (1989), українська стрічка «Ребро Адама» (1990), «Чокнуті» (1991), «Сволота» (2005), «Правосуддя вовків» (2009) і багато інших. Всього за сценаріями Куніна знято більше двох десятків кінокартин.

З 1994 р. жив у Німеччині. Пішов з життя 4 лютого 2011 року в Мюнхені.

• Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.98-99.

• Кунін Володимир на сайті IMDb (англ.)
• Анатолій Корольов, письменник, член російського Пен-Клубу, для РІА Новини. «Володимир Кунін: як обривалася сталь» (ria.ru, 04.02.2011)(рос.)
• http://www.kino-teatr.ru/kino/screenwriter/sov/22953/works/ [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]