Лепідокрокіт
| Лепідокрокіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1][2] |
| IMA-номер | IMA1980 s.p. |
| Абревіатура | Lpc[3] |
| Хімічна формула | Fe³⁺O(OH) |
| Nickel-Strunz 10 | 4.FE.15[4] |
| Dana 8 | 6.1.2.2 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Твердість | 5 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Луски (давньогрецька мова)[5], нитки (давньогрецька мова)[5] |
| Типова місцевість | Zlaté Horyd[5] |
 Лепідокрокіт у Вікісховищі | |
Лепідокрокіт (рос. лепидокрокит; англ. lepidocrocite; нім. Lepidokrokit m) — слюдка рубінова, мінерал класу гідроксидів, одноосновний оксид заліза шаруватої будови.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: γ-FeO(OH). Містить (%): Fe2О3 — 89,86 і Н2O — 10,14. Домішки MnO, Al2O3, SiO2, CaO, MgO. Сингонія ромбічна. Кристали пластинчасті, тонколускуваті, волокнисті. Характерні лускаті, пластинчаті, волокнисті, променеподібні і радіально-волокнисті агрегати, часто утворює зональні агрегати, в яких чергується з ґетитом або гідроґетитом. Густина 3,84-4,1. Твердість 4,0-5,5. Колір рубіново-червоний до коричневого, іноді з фіолетовим відтінком. Блиск алмазний. Спайність довершена в одному напрямі. Риса оранжева або цеглясто-червона. Крихкий. Зустрічається в складі бурих залізняків, бокситів, ґрунтів. Продукт вивітрювання у залізорудних мінералах. Пігмент бурої вохри.
Відомий у складі залізних руд гідротермально-осадових родовищ. Збагачується аналогічно лімоніту.
Від грец. лепіс — луска, пластинка і «крокіс» — нитка, шерсть (J.C.Ullmann, 1813).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (September 2015) — 2015.
- ↑ International Mineralogical Association: Commission on New Minerals and Mineral Names // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 1980. — Vol. 43. — P. 1053–1055. — ISSN 0026-461X; 1471-8022
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б в Hausmann F. Handbuch der Mineralogie — 1 — 1813.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Лепідокрокіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Лепідокрокіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Лепідокріт [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
- Lepidocrocite — Webmin [Архівовано 13 лютого 2010 у Wayback Machine.]
- Lepidocrocite — Webmineral data [Архівовано 13 лютого 2010 у Wayback Machine.]
- Mindat with locality data [Архівовано 8 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Lepidocrocite and Boehmite Structure
