Леся Бризгун-Шанта
| Леся Бризгун-Шанта | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Леся Бризгун | |||
| Народилася | 8 квітня 1920 | |||
| Померла | 7 грудня 2011 (91 рік) | |||
| Громадянство |  Перша Чехословацька Республіка.svg){kind=small} Канада | |||
| Національність | українка | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Мова творів | українська | |||
| У шлюбі з | Юрій Шанта | |||
| Діти | Людмила Шанта | |||
| Премії | Літературна та патріотично-виховна премія імені Олекси Гірника Премія імені Лесі Українки Премія імені Миколи Гоголя «Тріумф» | |||
| | ||||
Леся Бризгун-Шанта (нар. 8 квітня 1920, Перша Чехословацька Республіка – пом. 7 грудня 2011, Торонто, Канада) — українська письменниця, художниця, мистецтвознавиця. Секретар Об'єднання українських письменників «Слово».
Життєпис[ред. | ред. код]
Леся Бризгун народилася 8 квітня 1920 року в містечку Стражське[1]. Дитячі роки минули у м. Гуменному, Пряшівщина, Словаччина[2]. Закінчила середню школу в Братиславі, потім університет. У 1945 р. переїхала до м. Реґенсбург.
Після переїзду до Канади, у 1948 році, мешкала у Гамільтоні. Навчалася на курсах дитячої творчості при Університеті Раєрсон та Джордж Бравн Коледж у Торонтському університеті. Вчителювала у м. Торонто. Потім закінчила бібліотекарські курси про Торонтському університеті, працювала бібліотекарем. Мешкала в Торонто (Канада), перекладала з англійської та французької мов. Членкиня Спілки письменників України. Упродовж багатьох років секретар управи Об'єднання працівників літератури для дітей і молоді ім. Леоніда Глібова.
Померла 7 грудня 2011 року в Торонто[3].
Творчість[ред. | ред. код]
Автор книжок «Родина бобрів» (1984, 1992), «Родина Качуровських» (1987), «Моя таємниця» (1988), «Мандрівка курчатка-жовтенятка» (1989), «Курчатко-жовтенятко вчиться рідної мови» (1993), «Слава курчатку-жовтенятку» (1990), «На хуторі дядька Марка» (1990), «Галло! Галло! Галло! Отож слухайте» (1992), «Родина Вивірковських» (1997), «Родина Ведмедів» (1998), «Вечірня молитва Галі і Петрика» (2002)[4]; повісті «Чорні хмари над золотистим полем» (2005); збірки казок і оповідань «Золотий горішок» (1997).
- Окремі видання:
- Бризгун-Шанта Леся. Петрик і осінній вітрик. Казка. Художник Лілія Василишин. Редактор Петро Сорока. — Тернопіль: «Джура», 2002
- Бризгун-Шанта Леся. Моя таємниця. — Торонто: Карпати, 1988. — 182 с.
- Бризгун-Шанта Леся. Родина бобрів. Оповідання з природи. Торонто, 1992 — Канада, 42с., іл.
- Бризгун-Шанта Леся. На хуторі дядька Марка. — Торонто: Карпати, 1990. — 39 с.
- Бризгун-Шанта Леся. Слава курчатку-жовтенятку. — Торонто, 1990. — 39 с.
- Бризгун-Шанта Леся. Чорні хмари над золотистим полем. Повість. -К.: Ярославів Вал, 2005. — 109 с.
- Бризгун-Шанта Леся. XXV — 337: Оповід. для молоді. — Торонто: Карпати, 1991. — 80 с.[5]
Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]
Лауреатка літературних премій імені Лесі Українки (1997), ім. Дмитра Нитченка, ім. Олекси Гірника. Лауреатка літературної премії «Тріумф» (2001).
Література[ред. | ред. код]
- Слабошпицький М. Людина глибокого серця: Пам'яті Лесі Бризгун-Шанти // Літературна Україна. — 2011. — 22 грудня. — С. 15.
- Слабошпицький М. Саме той випадок (Шанти) // Не загублена українська людина (55 портретів з української діаспори). — К.: Ярославів Вал, 2004. — С. 134—143.
- Сорока П. І. Леся Бризгун-Шанта, або в пошуках золотого горішка. — Тернопіль: Star Soft, 1999.- 123 с.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Леся Бризгун-Шанта. Петрик і осінній вітрик. Архів оригіналу за 17 лютого 2018. Процитовано 6 лютого 2018.
- ↑ Леся (Бризгун) Шанта. Архів оригіналу за 16 січня 2018. Процитовано 6 лютого 2018.
- ↑ Св. п. Леся Бризгун-Шанта. Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 6 лютого 2018.
- ↑ Свято дитячої книжки. Людмила Шанта. Архів оригіналу за 4 травня 2017. Процитовано 6 лютого 2018.
- ↑ Бризгун-Шанта Леся. XXV — 337: Оповід. для молоді (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 лютого 2018. Процитовано 6 лютого 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Шанта Леся // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Леся (Бризгун) Шанта. Бібліографія [Архівовано 2 лютого 2018 у Wayback Machine.]
