Логос

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Логос (значення).
Слово «логос», записане грецькою

Ло́гос (дав.-гр. Λόγος)  — термін західної філософії, релігії, психології та риторики. З давньогрецької мови буквально означає «слово». Уживається передусім у значеннях власне слова[1], науки[2], закону, надприродного світового розуму[3]. Часто під логосом розуміється раціональне, логічне знання, яке протиставляється міфу як знанню ірраціональному і прийнятому на віру[4]. У логіці логос — це здатність робити умовиводи, знаходити причиново-наслідкові зв'язки[3]. У східних філософіях йому аналогічні дао, а також — дгарма.

Антична філософія

[ред. | ред. код]

Початково слово «логос» одночасно позначало слово і думку, осмислене слово[5]. В античній філософії «логос» — це термін для позначення загального закону світу. Вперше застосований Гераклітом, де розуміється як сутність всіх речей, знеособлений вічний розум, котрий створює все в світі з протилежностей, впорядковує і наперед визначає долю[6]. Логос робить світ впорядкованим і гармонічним, виражає постійність і єдність протилежностей. Згодом слово «логос» набуло нових значень і інтерпретацій: власне «слово», «думка», «сенс» (поняття)[5].

У поглядах Сенеки сутність людини полягає в її розумі, а сутність світу — в вищому світовому розумі, який мислитель і називає Логосом. Стоїки трактували Логос як світовий розум, який втілюється в матерії, якому підкоряються природа і повинна коритися людина. В неоплатоніків Логос — це притаманна Богу сила розуму, його вічні думки і слова, що творять і пов'язують воєдино світ[3].

Християнська філософія

[ред. | ред. код]

У християнській філософії Логос найчастіше — творче слово Бога, зокрема те, яким було створено світ. Нерідко асоціюється з самим Богом і різними його іпостасями. В працях Тертуліна Логос є окремою від Бога субстанцією, яка з'явилася тимчасово і потім повернулася до Бога[7]. Савелій називав Логосом Бога-творця, який відкриває себе світу[8]. Климент Александрійський говорив про Логос як вищий принцип всього сущого, який не має початку і кінця, откровення Бога-Отця, мудрість і істину, якою твориться світ[9]. В Оригена Логосом зветься одна зі складових Трійці: Бог-Отець впливає на весь світ, Святий Дух — на святих людей, а Логос перебуває між ними і впливає на всіх розумних істот[10].

Важливий внесок у християнське розуміння Логосу зробив Юстин. У його філософії під Логосом розуміється вічний абсолютний розум, втіленням якого є Христос. Логос є джерелом людського розуму і свободи, що попри гріхопадіння людей надає їм можливість спасіння душі через слідування йому. Юстин стверджував, що завдяки Логосу всі люди мають здатність зрозуміти доцільний і розумний спосіб життя, який врешті приведе до спасіння. Діяльністю Логосу Юстин пояснював існування понять про єдиного Бога, благочестя, гріх, у мислителів давнини та інших народів, що ніколи не знали про Святе Писання чи Ісуса Христа[11].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том другий (Д-Копці) / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко та ін. — К.: Наук. думка, 1985. — С. 82.
  2. ↑ Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том другий: (Д — Копці) / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко та ін. — К.: Наукова думка, 1985. — С. 173.
  3. ↑ а б в Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей. Т. 1 (укр.). Dukh i Litera. с. 243. ISBN 9789663781259.
  4. ↑ Элиаде, Мирча (1995). Аспекты мифа. ИНВЕСТ-ППП. с. 10.
  5. ↑ а б Кессиди, Ф. Х. (1 січня 1982). Гераклит (рос.). Рипол Классик. с. 77. ISBN 9785458436359.
  6. ↑ М, Пивоев В. (23 квітня 2014). Философия. В 2-х ч. Ч. I. История философии. Учебное пособие (рос.). Directmedia. с. 85. ISBN 9785445834830.
  7. ↑ М, Пивоев В. (23 квітня 2014). Философия. В 2-х ч. Ч. I. История философии. Учебное пособие (рос.). Directmedia. с. 111. ISBN 9785445834830.
  8. ↑ М, Пивоев В. (23 квітня 2014). Философия. В 2-х ч. Ч. I. История философии. Учебное пособие (рос.). Directmedia. с. 112. ISBN 9785445834830.
  9. ↑ Шафф, Филип (24 жовтня 2014). История христианской церкви. Том II. Доникейское христианство. 100-325 г. по Р. Х. (рос.). Litres. с. 371. ISBN 9785457372450. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
  10. ↑ Шафф, Филип (24 жовтня 2014). История христианской церкви. Том II. Доникейское христианство. 100-325 г. по Р. Х. (рос.). Litres. с. 382. ISBN 9785457372450. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
  11. ↑ Шафф, Филип (24 жовтня 2014). История христианской церкви. Том II. Доникейское христианство. 100-325 г. по Р. Х. (рос.). Litres. с. 480. ISBN 9785457372450. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2016.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Логос&oldid=42201170