Лувр Абу-Дабі

Лувр Абу-Дабі
ﻟﻮﻓﺮ ﺃﺑﻮﻇﺒﻲ
Відкриття музею Лувр Абу-Дабі.
24°31′59″ пн. ш. 54°24′00″ сх. д. / 24.533° пн. ш. 54.40001° сх. д. / 24.533; 54.40001
Типхудожня галерея і пам'ятка
Країна ОАЕ
РозташуванняОстров Саадіят, Абу-Дабі, ОАЕ
АрхітекторЖан Нувель
Засновано2017
Відкрито8 листопада 2017
ОператорКенія
ДиректорМануель Рабате
Сайтlouvreabudhabi.ae
Лувр Абу-Дабі (Об'єднані Арабські Емірати)
Лувр Абу-Дабі
Мапа

CMNS: Лувр Абу-Дабі у Вікісховищі

Лувр Абу-Дабі — художній музей в Абу-Дабі, відкритий у 2017 році[1][2].

До колекції Лувру Абу-Дабі увійдуть експонати різних епох і цивілізацій, у тому числі картини Пікассо[3], Гогена, Мане, Магрітта, Белліні[4].

Місце розташування

[ред. | ред. код]

Будівля музею розташована на острові Саадіят. На острові також розмістяться філія музею Соломона Гуггенхайма і Національний історичний музей шейха Заїда[4].

Архітектура

[ред. | ред. код]

У будівлі Лувру Абу-Дабі багато водних каналів і великий скляний купол. Це дозволить створити у відвідувачів відчуття, що музей знаходиться як би просто неба у відкритому морі[5]. Площа будівлі складе приблизно 24 000 м²[6].

Будівництво музею

[ред. | ред. код]

Архітектором Лувру Абу-Дабі є Жан Нувель. Рішення про створення музею було прийняте в 2007 році[6]. Будівництво почалося 26 травня 2009 року, на урочистій церемонії були присутніми президент Франції Жак Ширак і Мухаммад ібн Зайд аль-Нахайян, спадковий принц емірату Абу-Дабі[7].

Спочатку передбачалося, що Лувр Абу-Дабі відкриється в 2012 році[6]. У січні 2012 року було оголошено, що музей відкриється в 2015 році[8]. Пізніше дату відкриття було перенесено на 2016 рік[9]. У 2016 році влади Абу-Дабі призначили директором музею француза Мануеля Рабате і оголосили, що музей відкриється у 2017 році[10][11]. За станом на січень 2017 року на офіційному сайті Лувру Абу-Дабі вказано, що музей відкриється в 2017 році[2].

Колекція

[ред. | ред. код]

Музей покаже експонати з Лувра, Центра Жоржа Помпіду, Версаля[12]. У 2014 році було оголошено, що Лувр Абу-Дабі орендує у французьких музеїв «Прекрасну Ферроньєру»[13] Леонардо да Вінчі, роботи Матісса, автопортрет Ван Гога, «Наполеон на перевалі Сен-Бернар» Жака-Луї Давіда, «Вокзал Сен-Лазар» Клода Моне[14].

Вартість

[ред. | ред. код]

Вартість будівництва будівлі Лувру Абу-Дабі оцінюють в 83-107 млн євро. Крім того, 525 мільйонів доларів ОАЕ було виплачено за використання назви Лувр; ще 747 млн доларів буде виплачено за оренду витворів мистецтва, спеціальні виставки і поради щодо управління[6].

Критика

[ред. | ред. код]

Рішення про будівництво Лувру Абу-Дабі і передачі йому картин з колекцій французьких музеїв викликало критику серед деяких діячів мистецтва Франції[15]. 4700 експертів по музеях, археологів і істориків мистецтва підписали петицію, в якій заявлено, що «[французькі] музеї не продаються»[16].

Також висловлювалися звинувачення в експлуатації робітників, що будують музей. Наприклад, газета The Guardian назвала умови роботи будівельників «сучасним рабством»[17].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Emmanuel Macron and UAE leaders formally open Louvre Abu Dhabi. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 19 листопада 2017.
  2. а б Інформація з офіційного сайту музею. Архів оригіналу за 15 листопада 2016. Процитовано 10 травня 2017.
  3. Невідому роботу Пікассо уперше покажуть публіці. Стрічка.ру. 5 березня 2013. Архів оригіналу за 24 квітня 2014. Процитовано 18 листопада 2016.
  4. а б Еміратська філія Лувру показала частину своєї майбутньої експозиції. РІА-новини. 16 квітня 2013. Архів оригіналу за 10 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2016.
  5. Філія Лувру буде побудована в столиці ОАЕ до 2015 року. РІА-новини. 10 січня 2013. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 18 листопада 2016.
  6. а б в г Riding, Alan. New York Times. 7 березня 2007. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 18 листопада 2016.
  7. Vogel, Carol (26 травня 2009). Abu Dhabi Gets a Sampler of World Art. New York Times. Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 2016-11-181.
  8. SARA HAMDAN (26 вересня 2012). After a Sputtering Start, the Louvre Abu Dhabi Project Gathers Pace. nytimes. The New York Times Company. Архів r=0 оригіналу за 28 серпня 2017. Процитовано 18 листопада 2016.
  9. Opening of Louvre Abu Dhabi pushed back to 2016. The National (Abu Dhabi). 4 жовтня 2015. Архів оригіналу за 3 травня 2017. Процитовано 18 листопада 2016.
  10. New appointments bring fresh hope to a 2017 opening of Louvre Abu Dhabi. The National (Abu Dhabi). 20 вересня 2016. Архів оригіналу за 2 травня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  11. Louvre Abu Dhabi opening pushed back to 2017, new director appointed. Gulf Business. 20 вересня 2016. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
  12. Лувр в пустелі. Російська газета. 3 квітня 2008. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 18 листопада 2016.
  13. Nick Leech (12 жовтня 2014). Louvre Abu Dhabi to be first museum in Middle East to show a Leonardo Da Vinci painting. thenational. ae. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 18 листопада 2016.
  14. Anna Seaman (12 жовтня 2014). Van Gogh, Manet, Monet and Matisse among artworks to be lent to Louvre Abu Dhabi. thenational.ae. Архів оригіналу за 23 грудня 2016. Процитовано 19 листопада 2016.
  15. Van Gelder, Lawrence (9 січня 2007). Arts, Briefly. New York Times. Архів r=1&ref=arts&oref=slogin оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 18 листопада 2016.
  16. Astier, Henri (7 березня 2007). Gulf Louvre deal riles French art world. BBC News. Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано accessdate=2016-11-19.
  17. Carrick, Glenn and David Batty. «In Abu Dhabi, they call it Happiness Island. But for the migrant workers, it is a place of misery» [Архівовано 10 липня 2017 у Wayback Machine.], The Guardian, 21 December 2013, accessed 30 June 2014; Batty, David. «Conditions for Abu Dhabi's migrant workers 'shame the west'» [Архівовано 10 травня 2017 у Wayback Machine.], The Guardian, 21 December 2013, accessed 30 June 2014; Batty, David. «Campaigners criticise UAE for failing to tackle exploitation of migrant workers» [Архівовано 11 листопада 2017 у Wayback Machine.], The Guardian, 22 December 2013, accessed 30 June 2014

Посилання

[ред. | ред. код]