Луков Денис Сергійович
| Денис Луков Денис Сергійович Луков | |||
|---|---|---|---|
 Старший лейтенант | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 13 жовтня 1999 | ||
| Смерть | 8 серпня 2022 (22 роки) | ||
| Національність | українець | ||
| Alma Mater | Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |  Україна | ||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||
| Рід військ |  Повітряні сили | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Денис Сергійович Луков (13 жовтня 1999[1] — 8 серпня 2022[2]) — український військовослужбовець, старший лейтенант Повітряних сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022).
Життєпис[ред. | ред. код]
Денис Луков народився 13 жовтня 1999 року.
Закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Проходив службу як льотчик-штурман вертолітної ланки однієї із авіаційних бригад.
У ході повномасштабного російського вторгнення 2022 року екіпаж вертольота Мі-8 з льотчиком-штурманом Луковим успішно виконав до 30 бойових вильотів. Загинув 8 серпня 2022 разом із полковником Юрієм Погорілим.
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За мужність» III ступеня (7 липня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3];
- медаль «За військову службу Україні» (17 серпня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сьогодні моєму моєму сину мало виповнитися 23 роки
- ↑ У Вінниці відкрили меморіальну дошку загиблому 22-річному вертолітнику Денису Лукову. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 23 листопада 2023.
- ↑ Указ Президента України від 7 липня 2022 року № 473/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 17 серпня 2022 року № 585/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- О. Уретій. «Усі чотири роки моє життя наповнювали квіти. Не знаю, як тепер буду без нього…» // АрміяInform. — 2022. — 2 листопада.
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |