Лутище

село Лутище
Країна	Україна
Область	Сумська область
Район	Охтирський район
Громада	Чернеччинська сільська громада
Облікова картка	Лутище
Основні дані
Населення	347
Поштовий індекс	42751
Телефонний код	+380 5446
Географічні дані
Географічні координати	50°11′26″ пн. ш. 34°45′17″ сх. д.H G O
Середня висота; над рівнем моря	106 м
Водойми	р. Ворскла
Місцева влада
Адреса ради	42751, с.Лутище, вул.Шевченка, 68
Карта
	Лутище
	Лутище
Мапа

Лути́ще — село в Україні, в Чернеччинській громаді Охтирського району Сумської області. Населення становить 347 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Лутищанська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село Лутище знаходиться на лівому березі річки Ворскла, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Хухра, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Українка. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Деякі стариці мають власні імена, у тому числі, Романиха, Довбинка, Киселиха, Пробійна. Біля села багато нафтових свердловин. До села примикають лісові масиви (дуб, береза). Поруч проходить автомобільна дорога Н12.

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села знайдено давньоруські списа. На території села виявлена стоянка і поселення часів неоліту і бронзової доби.

Село відоме з 1685 роки, заселено і належало полковнику Перехрестову.

За даними на 1864 рік у власницькому селі Хухрянської волості Охтирського повіту Харківської губернії мешкало 544 особи (267 чоловічої статі та 277 — жіночої), налічувалось 451 дворове господарство, існували православна церква, винокурний та селітряний заводи^[1].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 1358 осіб^[2].

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

Мова	Відсоток
українська	95,68%
російська	4,32%

Видатні уродженці[ред. | ред. код]

Куцевич Володимир Адамович (1917—2012) — радянський і український архітектор, графік, живописець, скульптор.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 451)(рос. дореф.)
↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела[ред. | ред. код]

[1] Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 451)(рос. дореф.)

[2] Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)

[ukr-socialdata-mova-2001-3] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[1]

[2]

[3]