Ліфта

Ліфта
івр. ליפתא‎
араб. لفتا‎

Координати 31°47′40″ пн. ш. 35°11′48″ сх. д. / 31.794444444444° пн. ш. 35.196666666667° сх. д. / 31.794444444444; 35.196666666667

Країна  Ізраїль і  Підмандатна Палестина[1]
Адмінодиниця Підмандатна Палестина
Офіційна мова англійська мова, іврит, арабська мова (Підмандатна Палестина)
Часовий пояс UTC+2
GeoNames 294271
Ліфта. Карта розташування: Ізраїль
Ліфта
Ліфта
Ліфта (Ізраїль)
Мапа
Ліфта у порівнянні з Єрусалимом у 1870-х роках
Двоповерховий будинок у Ліфті
Будинок з хрестовим склепінням
Вид на Ліфту, 2014 рік
Ліфта весною

Ліфта (араб. لفتا‎; івр. ליפתא‎) — колишнє палестинське арабське село на околицях Єрусалиму. Село було знеселене в першій половині Громадянської війни 1947–48 років у Підмандатній Палестині. Під час війни у селі проживали єврейські біженці, де вони осіли зі своїми сім’ями. Проте згодом, у 1969-71 роках, вони здебільшого виїхали, після чого частини села використовувались як наркологічна поліклініка і середня школа. Село розташоване на схилі гори між західним входом до Єрусалиму і мікрорайоном Ромема. У 2012 році Єрусалимський районний суд відхилив плани відбудови села як висококласного мікрорайону.[2] У 2015 році Ліфта була занесена Ізраїлем до попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО як унікальний приклад традиційного левантського села.[3] У 2017 році останні єврейські жителі покинули Ліфту[4] і територія села була визнана національним природним парком Ізраїлю.[5]

Історія і археологія

[ред. | ред. код]

У 2010 році в Ліфті було проведене археологічне дослідження Мордехаєм Гейманом від імені «Управління старожитностей Ізраїлю».[6]

Спроби біблійної ідентифікації

[ред. | ред. код]

Поселення вважається іденичним із біблійним місцем Мей Нефтоах (івр. מי נפתוח‎). Воно було заселене із стародавніх часів. Назва поселення «Нефтоах» (гебр. נפתח) згадується в «Єврейській Біблії» як межа між ізраїльськими племенами Юди та Веніямина,[7] що було найпівнічнішою демаркаційною точкою території племені Юди.[8][9][10]

Залізна доба

[ред. | ред. код]

У селі були знайдені археологічні рештки часів Другої залізної доби.[10][11][12]

Римські та візантійські періоди

[ред. | ред. код]

Римляни та візантійці називали поселення «Нефто», а хрестоносці називали його «Клепста».[13]

Переод хрестоносців

[ред. | ред. код]

У центрі села залишилися залишки придворного будинку часів хрестоносців.[14]

Османська доба

[ред. | ред. код]

У 1596 році Ліфта було селом в Османській імперії, нохія (підрайон) Єрусалиму під лівою (округом) Єрусалиму, де розміщувалося 72 мусульманських домогосподарств, за оцінками — 396 осіб. Вон сплачував податки на пшеницю, ячмінь, оливки, фруктові сади та виноградники; загалом 4800 акче. Весь дохід ішов на вакф.[15]

У 1834 році тут відбувся бій під час повстання селян. Єгиптський полководець Ібрагім-паша і його армія брали участь у боротьбі і розгромили місцевих повстанців на чолі з Шейхом Касімом аль-Ахмадом — відомим місцевим правителем. Однак, династія Касим аль-Ахмада залишалася потужною і керувала регіоном на південний захід від Наблуса з своїх укріплених сіл Дейр Істія та Бейт Вазан приблизно за 40 кілометрів (25 миль) на північ від Ліфти.[16] У 1838 році поселення Ліфта було зазначеним як мусульманське село, розташоване на території Бені Малік, на захід від Єрусалиму.[17]

У 1863 році Віктор Герін описав Ліфту як поселення, оточене садами лимонних дерев, апельсинів, інжиру, гранату, алму та абрикосів.[18] Село Ліфта у часи Османської доби 1870 року налічувало приблизно 117 будинків та 395 чоловік населення, хоча кількість населення включала лише чоловіків.[19][20]

У 1883 році «Фонд досліджень Палестини» провів «Дослідження Західної Палестини», яке описувало поселення як село на узбережжі крутого пагорба, з джерелом та скелевими гробницями на південь.[21]

У 1896 році населення Ліфти становило близько 966 осіб.[22]

Період Підмандатної Палестини

[ред. | ред. код]

У 1917 році село Ліфта здалося британським військам з білими прапорами і, як символічний жест, жителі віддали ключі від села.[23]

За переписом населення Палестини 1922 року в Ліфті проживало 1451 чоловік, всі мусульмани,[24] число яких за переписом 1931 року (коли до Ліфти зараховували «квартал Шнеллера») зросло до 1893 чоловік; село налічувало 1844 мусульман, 35 євреїв та 14 християн, у сумі 410 будинків.[25]

Під час палестинських заворушень 1929 року жителі села активно брали участь у грабежах і нападах на довколишні єврейські громади.[26][27][28]

У статистиці за 1945 рік населення Ліфти становило 2250 чоловік; 2230 мусульман та 20 християн[29] і займало загальну територію у 8743 дунамів.[30] 3248 дунамів припадало на зернові землі,[31] тоді як 324 дунамів були забудованими (міська) територія.[32]

До 1948 року в селі була сучасна поліклініка, дві кав’ярні, два столярні магазини, перукарні, м’ясник, мечеть.[10]

У громадянській війні 1947-48 років у Підмандатній Палестині Ліфта, Ромема та Шейх Бадр, які були стратегічно розташовані на шляху з Єрусалиму до Тель-Авіва, були оперативним пріоритетом єврейських сил. Арабське керівництво наказало адміністрації села Ліфта евакуювати жінок і дітей, щоб розмістити військову компанію, і 4 грудня 1947 року деякі арабські сім'ї залишили село.[33] До середини грудня нерегулярна арабська міліція зайняла позиції у Ліфті, щоб захистити поселення і переслідувати прилеглі єврейські райони. Патрулі Хагана брали участь у вогневих обстрілах із сільськими міліціонерами, у той час як бійці Ірґуну та Лехі були ще більш агресивнішими. 28 грудня після нападу кулемета та гранати на кафе у Ліфті чи Ромемі, де загинуло семеро чоловік, із села виїхало більше жінок та дітей. Село страждало від нестачі їжі на початку січня. Згодом певна кількість жителів села повернулися додому, як пише Бенні Морріс: «дехто чи більшість» це робили. Врешті, Абд аль-Кадір аль-Хусаїні, відвідуючи село, наказав жінкам, дітям і людям похилого віку евакуюватись, а чоловікам залишатись на місці. 29 січня рейд Лехі підірвав 3 будинки в селі. На початку лютого село було покинуте нерегулярною міліцією. Бенні Морріс вважає військовий напад на поселення причиною депопуляції села.[34]

Держава Ізраїль

[ред. | ред. код]

Ліфта використовувалася для поселення єврейськиї біженців під час війни, а після війни Єврейське агентство та Ізраїль поселили в селі єврейських іммігрантів з Ємену та Курдистану, налічуючи 300 сімей. Однак, право власності на будинки не було зареєстровано на їх ім’я. Умови життя в Ліфті були важкими, будівлі були погано поремонтовані, погані дороги й транспорт, а також брак електроенергії, води та санітарної інфраструктури.[10][11][35][36] У 1969-71 роках більшість єврейських жителів Ліфти вирішили виїхати в рамках компенсаційної програми «Амідар». У дахах евакуйованих будівель просвердлювали отвори, щоб зробити їх менш придатними для житла, а також щоб сквотери не займали будівлі для проживання. 13 сімей, які проживали в частині села поблизу Шосе 1 і не страждали через транспортні проблеми, вирішили залишитися.[37]

Після від’їзду єврейських жителів деякі будівлі в селі використовувались для реабілітаційного центру підлітків Ліфти, який був закритий у 2014 році,[38] а з 1971 року для середньої школи Ліфти — відкритої освітньої школи, яка була перенесена до Німецької колонії у Єрусалимі у 2001 році.[39]

У 1984 році одна з покинутих будівель у селі була зайнята «бандою Ліфти» — єврейською групою, яка планувала підірвати мечеті на Храмовій горі, угрупування було зупинене біля воріт Храмової гори з 250 фунтами вибухівки, ручними гранатами та іншим озброєнням.[40][41]

У 2011 році були оголошені плани знесення селища й будівництва розкішної забудови, що мала складатися з 212 розкішних будівельних комплексів і готелю.[42] Колишні мешканці подали юридичну петицію про збереження села як історичного місця.[43] Ліфта — останнє покинуте арабське село, яке не було ні повністю знищене, ні повторно заселене.[42] До 2011 року було опубліковано три книги про історію палестинських сіл.[44]

У 1980-х роках поселення Ліфта було оголошено муніципальним природним заповідником під егідою «Ізраїльського управління природи та парків».[45][46] У червні 2017 року останні єврейські жителі покинули село після узгодження з урядом, який визнав, що вони не були сквотерами, а були переселені в Ліфту відповідними органами влади.[4] У липні 2017 року Мей Нефтоах був оголошений національним природним заповідником.[5] 55 із 450 кам’яних будинків, які були побудовані до 1948 року, досі стоять.[10][47]

Арабське традиційне вбрання

[ред. | ред. код]

Село Ліфта було однією з найбагатших спільнот Єрусалиму, а жінки були відомі своєю вишуканою вишивкою.[48] Весільні сукні «Thob Ghabani» були пошиті в Ліфті. Вони виготовлялися з габані — натуральної бавовни, покритої шовковою квітковою вишивкою золотистого кольору, виготовленою в Алеппо, і були вужчими за інші сукні. Рукава також були більш звуженими. Бічні, ручні та грудні панна сукні були прикрашені шовковими вставками. Сукні замовлялися нареченими у Вифлеємі.[49] Заміжні жінки Ліфти носили оригінальний головний убір — «shaṭweh», який також носили у Вифлеємі, Ейн-Каремі, Бейт-Джалі й Бейт-Сахурі.[50]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Interactive Encyclopedia of the Palestine Question, الموسوعة التفاعلية للقضية الفلسطينية
  2. ↑ Court rules against demolition of empty Lifta homes. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 16 листопада 2019.
  3. ↑ Liftah (Mey Naftoah) – Traditional mountain village. UNESCO World Heritage Centre (англ.). Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 16 листопада 2019. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  4. ↑ а б Defeated in Court, Lifta's Last Families to Leave Their Jerusalem-area Homes [Архівовано 25 вересня 2017 у Wayback Machine.], Ha'aretz, 22 June 2017
  5. ↑ а б According to the law of nature: four new reserves in Israel [Архівовано 16 листопада 2019 у Wayback Machine.], Yisrael Hayom, 4 July 2017
  6. ↑ Israel Antiquities Authority, Excavators and Excavations Permit for Year 2010 [Архівовано 17 березня 2020 у Wayback Machine.], Survey Permit # A-5974
  7. ↑ Maisler, Benjamin (1932). A Memo of the National Committee to the Government of the Land of Israel on the Method of Spelling Transliterated Geographical and Personal Names, plus Two Lists of Geographical Names. Lĕšonénu: A Journal for the Study of the Hebrew Language and Cognate Subjects (Hebrew) . 4 (3): 51. JSTOR 24384308.
  8. ↑ MikraNet [Архівовано 21 липня 2011 у Wayback Machine.], mikranet.cet.ac.il; accessed 2 September 2015.
  9. ↑ Nephtoah [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] Bible Dictionary
  10. ↑ а б в г д Lifta and the Regime of Forgetting: Memory Work and Conservation [Архівовано 16 січня 2020 у Wayback Machine.], Daphna Golan, Zvika Orr, Sami Ershied, Jerusalem Quarterly, 2013, Vol. 54, pp 69-81
  11. ↑ а б Lifta Documentation and Initial Survey (in Hebrew) [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.], 2013, Israeli Antiquities Authority]
  12. ↑ Lifta, Archaeological Annex to Development plan [Архівовано 13 липня 2021 у Wayback Machine.], 2003 Israeli Antiquities Authority
  13. ↑ Heritage conservation in Israel: Lifta. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 16 листопада 2019.
  14. ↑ Pringle, 1997, p. 66
  15. ↑ Hütteroth and Abdulfattah, 1977, p. 115. Quoted in Khalidi, 1992, p. 301
  16. ↑ Khalidi, 1992, p. 301
  17. ↑ Robinson and Smith, 1841, vol 3, Appendix 2, p. 123
  18. ↑ Guérin, 1868, pp. 252-256
  19. ↑ Socin, 1879, p. 157
  20. ↑ Hartmann, 1883, p. 118, also noted 117 houses
  21. ↑ Conder and Kitchener, 1883, III:18. Quoted in Khalidi, 1992, p. 301
  22. ↑ Schick, 1896, p. 126
  23. ↑ Gilbert, 1936, pp. 157-68
  24. ↑ Barron, 1923, Table VII, Sub-district of Jerusalem, p. 14
  25. ↑ Mills, 1932, p. 41
  26. ↑ Halamish, Aviva (1994). ירושלים לדורותיה [Jerusalem through the Ages] (івр.). Open University of Israel. с. 83. ערבים מכפרי הסביבה - ליפתא, דיר יאסין, עין כרם, מלחה, בית צפאפא, צור באהר וסילואן - ובדווים ממדבר יהודה תקפו בנשק חם את שכונות הספר היהודיות של ירושלים [Arabs from the surrounding villages - Lifta, Dir Yasin, Ein Karem, Makcha, Beit Tsfafa, Tsur Baher and Silwan - and Bedouin from the Yehuda desert attacked the Jewish neighborhoods of Jerusalem with guns]
  27. ↑ Eliav, Binyamin, ред. (1976). היישוב בימי הבית הלאומי [The Settlement in the Days of the National Home] (івр.). Keter Publishing House. с. 38. לאחר דין ודברים עם השוטרים הותר לקבוצת ערבים מכפר ליפתא לחזור לכפרם דרך רחוב יפו. בהגיעם לרחוב פתחו הליפתאים מיד בשוד החנויות ובפגיעות ביהודים [After discussion with the police, a group of Arabs from Lifta was allowed to return to their village via Yaffa Street. Once there, they right away started looting the shops and attacking Jews]
  28. ↑ Dinur, Ben Tzion, ред. (1964). ספר תולדות ההגנה [The Haganah Book] (івр.). Т. volume 2 part 1. Maarachot. с. 316. וקבוצה אחת בפיקודו של המוכתר מליפתא עלתה על גג והמטירה אש על רחוב יפו [and one group under the command of the Mukhtar of Lifta rained down fire on Yaffa Street]
  29. ↑ Government of Palestine, Department of Statistics, 1945, p. 25 [Архівовано 12 травня 2016 у Wayback Machine.]
  30. ↑ Government of Palestine, Department of Statistics. Village Statistics, April, 1945. Quoted in Hadawi, 1970, p. 57 [Архівовано 4 червня 2011 у Wayback Machine.]
  31. ↑ Government of Palestine, Department of Statistics. Village Statistics, April, 1945. Quoted in Hadawi, 1970, p. 103 [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
  32. ↑ Government of Palestine, Department of Statistics. Village Statistics, April, 1945. Quoted in Hadawi, 1970, p. 153 [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
  33. ↑ Morris, 2004, pp. 119-120
  34. ↑ Morris, Benny (2004). The birth of the Palestinian refugee problem revisited (англ.) (вид. 2nd ed). Cambridge: Cambridge University Press. с. xx. ISBN 0511166184. OCLC 69401630. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 16 листопада 2019.
  35. ↑ Jerusalem 'Squatter' Discovers That His Home Is Rightfully His [Архівовано 29 травня 2017 у Wayback Machine.], Ha'aretz, 10 February 2012
  36. ↑ The Kenesset discusses eviction of Lifta residents: "the immigrants from Arab countries were called squatters and the Kibutniks - settlers" (in Hebrew) [Архівовано 16 листопада 2019 у Wayback Machine.], TheMarker, 25 January 2016
  37. ↑ from Settlers to squatters - the classification of residents in absentee property as squatters is injust, Lifta as an example (in Hebrew) [Архівовано 9 вересня 2018 у Wayback Machine.], Black Labor, Yoni Yochanan, 11 September 2016
  38. ↑ Despite the economic improvement, Drug rehabilitation center for adolescents in Lifta to close (in Hebrew) [Архівовано 16 листопада 2019 у Wayback Machine.], Haaretz, 22 May 2014
  39. ↑ Lifta High School: History [Архівовано 10 липня 2017 у Wayback Machine.], Lifta High School
  40. ↑ Discourse and Palestine: Power, Text and Context, Annelies Moors, page 133
  41. ↑ Ground Zero: Jerusalem, Holy War, and Collective Insanity, Jerry Kroth, page 131
  42. ↑ а б "Israel moves to turn deserted Palestinian village into luxury housing project" [Архівовано 27 листопада 2015 у Wayback Machine.], Haaretz.com, 21 January 2011.
  43. ↑ Knell, Yolande (30 травня 2011). Legal battle over an abandoned Palestinian village. BBC. Архів оригіналу за 30 травня 2011. Процитовано 30 травня 2011.
  44. ↑ Davis, 2011, p. 30
  45. ↑ INPA Raises Lifta Security to Prevent Willow Theft [Архівовано 16 листопада 2019 у Wayback Machine.], Jerusalem Post, September 19, 2011
  46. ↑ Mei Neftoach (Lifta) (in Hebrew [Архівовано 28 січня 2018 у Wayback Machine.], Mapa, encyclopedia entry
  47. ↑ Esther Zandberg,Unofficial monument to a decisive time in history, Haaretz.com, 25 November 2004; accessed 2 September 2015.
  48. ↑ Woven legacy, woven language [Архівовано 19 лютого 2007 у Wayback Machine.], Saudi Aramco World, Volume 42, Number 1.
  49. ↑ Stillman, 1979, pp. 42, 44 (ill.)
  50. ↑ Stillman, 1979, p. 37

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ліфта


Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ліфта&oldid=40432346