Маріз Бастьє
Маріз Бастьє | |
---|---|
фр. Maryse Bastié | |
Ім'я при народженні | фр. Marie-Louise Bombec |
Народилася | 27 лютого 1898[1][2][…] Лімож[5] |
Померла | 6 липня 1952[1][2][…] (54 роки) Брон[5] ·авіакатастрофа[5] |
Поховання | цвинтар Монпарнас |
Країна | Франція |
Діяльність | льотчиця, учасниця французького Руху Опору |
Знання мов | французька[6] |
Заклад | French DGA Flight Test Centred[5] |
Учасник | Друга світова війна[5] |
Військове звання | капітан[5] |
Автограф | |
Нагороди | |
Маріз Бастьє (Марі-Луїза Бомбек) (28 лютого 1898 року, Лімож — 6 липня 1952 року, Брон) — французька авіаторка, яка встановила численні рекорди у своєму призовому списку.
Маріз Бастьє народилась 28 лютого 1898 року. У 11 років Марі-Луїза Бомбек залишилась сиротою. У підлітковому віці вона працювала на взуттєвій фабриці зшивачем шкіри. Вона вперше вийшла заміж і народила сина, який помер у дитинстві. Розлучившись, вона одружується з пілотом- лейтенантом Луї Бастьэ; дякуючи йому у неї появилась пристрасть до авіації[7] .
29 вересня 1925 року вона отримала ліцензію пілота на станції Бордо-Тейнак, яка згодом стала аеропортом Бордо-Мериньяк. Через тиждень Бестьє пролетіла на своєму літаку під тросами транспортного мосту Бордо.13.novembre.1925 13 листопада 1925 року Маріз летить з Бордо в Париж, розділивши свій маршрут на шість етапів. Це була її перша повітряна подорож[8] . Наступного року її чоловік Луї Бастьє загинув в авіакатастрофі. Меріз Бастьє стала інструктором пілотування: це тривало шість місяців і закінчилось закриттям льотної школи.
Літаючи до Парижа, Маріз Бастьє проводить перші рейси та робить рекламу. Вона вирішила придбати власний літак, двигун Caudron. Оскільки у неї немає грошей для польотів, пілот Моріс Другін допоміг їй профінансувати польоти. 13 липня 1928 року він запропонував їй посаду першого пілота. Потім вона встановила з ним перший рекорд польоту на відтань для жінок — 1058 км. У 1929 році вона встановила новий французький рекорд часу польоту. Вона боролась до виснаження з холодом і недосипанням. Потім Маріз Бастьє встановила рекорд відстані 2976 км на маршруті Париж — Уренгой (СРСР)[9] . За цей подвиг вона отримала лицарський хрест Почесного легіону та американський трофей «Гармон», яким вперше нагородили француженку.
У 1935 році вона організувала в Орлі льотну школу. Маріз вирішує проблему перетину Південної Атлантики. Пройшов місяць після зникнення Мермоза, 30 грудня 1936 року Бастьє перетинає Атлантику від Дакара до Наталу, одна на борту « Кадрон Сімун» з двигуном потужністю 220 кінських сил, вигравши світовий рекорд швидкості для перетину Південної Атлантики: дванадцять годин п'ять хвилин.[10]
У 1937 році художник Луїджі Корбелліні зустрів її в Лімозі та намалював аквареллю. Того ж року вона виграла Гран-прі прес-спорт.
У 1934 році вона погоджується з Елен Буше і Adrienne Bolland в боротьбі за голоси французів[11], підтримуючи Луїзі Вайс, який представив законодавчі вибори 1936 року в 5 округ Парижа.
5 травня 1939 року інтерв'ю з Маріз Бастьє проводив Жак Поліак. Вона розповідає про створення на випадок війни «жіночої фаланги» у складі Повітряних Сил, лише щоб пошкодувати, що ця ідея не вивчалася Міністерством Повітряних Сил. Наступного дня 6 травня У відповідь Клеман Вотель надіслав брошуру,[12], в якій сказав, що жінкам слід робити щось краще, ніж іти на війну.
Доброволець французьких ВПС, Маріз Бастьє у вересні 1939 року була залучена з трьома іншими пілотами, Мерізе Хільш, Клер Роман та Полетт Брей-Буке для переправки літаків на фронт[13]. Згодом, указом від 27 травня 1940 року, який санкціонував створення жіночого корпусу допоміжних пілотів, вона продовжила супровід[14], стала льотчицею із званням другого лейтенанта в травні 1940 року.
Бастьє була поранена в червні 1940 року під час транспортування, демобілізувалась в липні 1940 році. Під час наступу Німеччини вона пропонувала свої послуги Червоному Хресту, зокрема, французьким полоненим, зібраним у таборі Дрансі. Коли поїзд вирушав до Німеччини, її штовхнув німецький вартовий і зламав правий лікоть. Вона отримала інвалідність і більше не могла літати. Під виглядом діяльності в Червоному Хресті вона збирала інформацію про мешканців.
Маріз Бастьє отримала звання лейтенанта ФФЛ, звання, підтверджене в 1945 році після закінчення Другої світової війни[15] Була нагороджена орденом Почесного легіону[16] .
Маріз Бастьє є однією з перших новобранців першого корпусу військових льотчиць-жінок.
На відміну від своїх товаришів по команді, Маріз Бастьє продовжувала практикувати у ВПС.
У 1951 році вона вступила до відділу зв'язків з громадськістю Центру льотних випробувань. 6 липня 1952 року під час авіашоу в аеропорту Ліон-Брон, вона загинула в аварії, будучи пасажиркою.[17]
Похована Мерізе Басті в Парижі, на кладовищі Монпарнас. Вона була капітаном ВПС і мала в загальній складності 3000 годин польоту.
Під головуванням авіатора Жакліна Оріоль після її смерті створена асоціація друзів Маріз Бастьє.
- 1928 рік — перший рекорд дистанції польоту жінок (1058 км).
- 1929 — міжнародний рекорд польоту жінок (26 год. 44 хв.)
- У 1930 — побила міжнародний рекорд довжини жіночого польоту за 37 годин 55 хвилин.
- У 1931 — здобула міжнародний рекорд серед жінок — 2976 км
- У 1936 — здійснила переліт жінок через Південну Атлантику за 12 годин 5 хвилин.
- Офіцер Почесного легіону у військовій якості
- Орден Нації
- Орден Червоної Зірки (СРСР, 1931))
- Кавалер Національного ордену Південного Хреста (Бразилія, 1937)
- Велика золота медаль Товариства заохочення прогресу (1937)
- Дошка Вермеля від Аероклубу Франції (1937)
- Орден Румунської зірки (1937)
- Золота медаль за фізичне виховання та спорт (1937)
- кавалер ордена національної освіти (Орден академічних пальм, 1937)
- Орден за заслуги Чилі (1938)
- Авіаційний хрест (Перу, 1938 р.)
- Орден Симона Болівара (Венесуела, 1938)
- Хрест Святого Олафа (Норвегія, 1940)
- Командор Почесного легіону (1947, лицар 1931)
- Круа-де-Герре 1939—1945 з пальмою
- Медаль французького опору
- Медаль з аеронавтики
- Королівський орденКамбоджі
- Її ім'я отримали кілька шкіл, багато вулиць і проспектів, три трамвайні станції у Франції — рекорд для жіночої особистості.
- Випущено поштову марку з її зображенням[18] .
- У 2013 році місто Бурж урочисто відкрило шкільний комплекс Маріз-Бастьє .
- Великий соціальний житловий комплекс називається Меріз-Бастьє в районі Гіродо Тура[19] .
- На її честь також названий Реймський коледж.
- Повітряні сили вшановують її щороку в річницю смерті під час військової церемонії[20] .
- Розкриті крила, Фаскаль Редактори, Париж, 1937, 180 с., пл. ht
- Марсель Мігео, Життя Меріз Бастьє, Серійні видання, 1952
- Віце-адмірал Аманріх (з військово-морської аеронавтики), Une Française, Maryse Bastié, Éditions Baudinière, 1953
- Вірджинія Клеман, Меріз Басті, Видавництво Les Flots Bleues, Монако, 1956
- Седрик Басті, L'Aventure Maryse Bastié, нові видання, 2007
- Аньєс Клансьє, Слід у небі, Арлеа, 2017.
- Бернард Веррет, чемпіони Лімузена, видання Mon Limousin, 2019
- Сайт на Maryse Bastié, " Марі-Луїза 'Меріз' Басті (1898—1952) " [Архівовано 17 червня 2017 у Wayback Machine.] .
- Біографічний аркуш Меріз Басті, Aero-mondo.fr [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] .
- Дивіться вебсайт Асоціації Відродження Кодрон Сімун [Архівовано 24 грудня 2012 у Wayback Machine.] .
- Інтерв'ю з Марісе Басті в грудні 1945 р . [Архівовано 19 квітня 2021 у Wayback Machine.]: «Не закривай доріг до неба»[21] .
- Images inédites de la pionnière limougeaude de l’aviation Maryse Bastié. France 3 Nouvelle-Aquitaine (фр.). Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 19 січня 2020.
- Витяги з його військової справи [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.] на вебсайті Служби історичної оборони
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Find a Grave — 1996.
- ↑ а б GeneaStar
- ↑ FemBio database
- ↑ а б в г д е Béghain P., Benoit B., Corneloup G. Dictionnaire historique de Lyon — Ліон: Éditions Stéphane Bachès, 2009. — С. 114. — 1504 с. — ISBN 978-2-915266-65-8
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Maryse Bastié avait des ailes. Архів оригіналу за 13 квітня 2021..
- ↑ Fiche biographique de Maryse Bastié [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] sur Aero-mondo.fr.
- ↑ Dans les Feuillets encyclopédiques de documentation espérantiste, elle fait part de ses difficultés pour se faire comprendre lors de son atterrissage à Uhring, et reconnaît que " l'utilité de l’espéranto pour les aviateurs n'est pas discutable ", cf. Henri Masson, L'idée de langue internationale à travers les noms de voies de circulation de La Roche-sur-Yon [Архівовано 12 червня 2013 у Wayback Machine.].
- ↑ Traversée de l'Atlantique Sud: vol record pour Maryse Bastié [Архівовано 11 квітня 2019 у Wayback Machine.].
- ↑ Le combat des femmes sous la Troisième République (1871—1940) [Архівовано 6 листопада 2012 у Wayback Machine.].
- ↑ Clément Vautel, Les Amazones de l'Air [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.], Le Journal, 6 mai 1939.
- ↑ 'Hél
- ↑ ique
- ↑ Journal officiel de la République française, 1946, p. 144 :
.Bastié (Maryse), lieutenant F.F.A. pilote - ↑
http://www.culture.gouv.fr/public/mistral/leonore_fr?ACTION=CHERCHER&FIELD_98=REF&VALUE_98=d-200127 [Архівовано 20 серпня 2017 у Wayback Machine.].Bastié Marie-Louise dite Maryse, pilote féminin d'un rayonnement international…, lieutenant de réserve, combattant volontaire…, résistante… et agent de renseignement de haute valeur. - ↑ Stéphanie Meyniel (6 juillet 2010). Le 6 juillet 1952 dans le ciel : Maryse Bastié se tue au meeting de Lyon. Air Journal (fr-FR) . Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 4 березня 2018..
- ↑ Timbre-poste à l'effigie de Maryse Bastié [Архівовано 2 квітня 2016 у Wayback Machine.].
- ↑ Quartier Maryse-Bastié à Tours [Архівовано 26 серпня 2017 у Wayback Machine.].
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 8 грудня 2020.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ L'Aérophile, décembre 1945 — janvier 1946, consulté sur Gallica le 9 janvier 2019.