Марія Луїза Єлизавета Французька

Марія Луїза Єлизавета Французька
фр. Élisabeth de France
Народилася	14 серпня 1727(1727-08-14)[4][5][…] Версаль
Померла	6 грудня 1759(1759-12-06)[1][2][3] (32 роки) Версаль[6] ·натуральна віспа
Поховання	Абатство Сен-Дені
Країна	Франція[1]
Діяльність	мисткиня
Знання мов	французька
Титул	герцог, герцогиня[d] і принцеса
Рід	Французькі Бурбониd
Батько	Людовик XV
Мати	Марія Лещинська
Брати, сестри	Марія Луїза[d], Тереза Феліціяd, Софія Філіпаd, Генрієта Ганнаd, Вікторія Луїзаd, Луїза Маріяd, Людовик Фердинанд, Шарль де Вінтімільd, Пилип Анжуd і Марія Аделаїдаd
У шлюбі з	Філіп (герцог Пармський)
Діти	Ізабелла Пармська, Фердинанд I Пармський і Марія Луїза Пармська
Автограф
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Марія Луїза Єлизавета (фр. Marie-Louise-Élisabeth de France (14 серпня 1727(1727-08-14), Версаль — 6 грудня 1759(1759-12-06), Версаль) — французька принцеса, старша донька короля Людовика XV. У сімейному колі її називали Мадам Рояль, Мадам Прем'єр, Мадам Єлизавета і Бабетта. Єлизавета була єдиною з доньок Людовіка XV, що вступила в шлюб.

Марія Луїза народилась 1727 року. У 12 років вона була видана в шлюб з кузеном, третім сином іспанського короля Філіпа V, 19-річним Філіпом. Французький двір був незадоволений цим шлюбом, Філіп був усього лише третім королівським сином і ймовірність того, що вона сама стане королевою, була невелика. Після весілля Єлизавету стали називати при французькому дворі Мадам Інфанта. Принцеса виросла в атмосфері любові, і прощання з рідними, особливо з сестрою-близнючкою, було важким. Єлизавета, заливаючись сльозами, повторювала: «Це назавжди, Боже мій, це назавжди!».

Дівчинка прибула до іспанського двору в жовтні 1739 року і відразу потрапила під тиск свекрухи, Єлизавети Фарнезе, яка мала складний характер, до того ж, при іспанському дворі панував строгий церемоніал. Принцеса скаржилася на це своєму батькові в листах.

В Іспанії, в грудні 1741 року Єлизавета народила доньку принцесу Ізабеллу Пармську, яка пізніше стала дружиною Йосифа II, імператора Священної Римської Імперії, брата Марії-Антуанетти.

У Пармі на початку 1751 року, через 10 років після народження першої доньки, народила сина Фердинанда, майбутнього герцога Пармського. У тому ж 1751 році, в грудні народила дочку Марію Луїзу Пармську, майбутню королеву Іспанії.

У 1748 році подружжя герцогів перебралося до Парми. В цьому ж році Єлизавета вперше після одруження побувала у Франції і затрималася майже на рік. Вона відвідуватиме Францію ще кілька разів, завжди довго гостюючи. Вона зблизилася з фавориткою свого батька, мадам де Помпадур, чим налаштувала проти себе брата і сестер, але догодила тим самим батькові.

Померла Єлизавета в 1759 році, у віці 32 років, від віспи, під час чергового візиту до Франції, і була похована в базиліці Сен-Дені. Її могила була зруйнована в період Великої французької революції.