Марі Ндіай

Марі Ндіай
Marie NDiaye
Марі Ндіай, 2013
Народилася	4 червня 1967(1967-06-04) (57 років) Пітів'є[1]
Громадянство	Франція
Діяльність	прозаїк, драматург, сценарист
Alma mater	Ліцей Ланакаль і collège Évariste-Galoisd
Мова творів	французька
Роки активності	з 1985 —
Жанр	роман, новела, п'єса
Magnum opus	Three Strong Womend і Rosie Carped
Брати, сестри	Пап Ндіайє
У шлюбі з	Jean-Yves Cendreyd
Нагороди	премія «Феміна» (2001), Гонкурівська премія (2009)
Марі Ндіай у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

|Ukrcenter= |Примітки=

Марі Ндіа́й (фр. Marie NDiaye, 4 червня 1967, Пітів'є, деп. Луаре) — французька письменниця.

Батько — сенегалець, мати — француженка, викладач природничих наук. Марі виховувалася без батька, який після її народження повернувся в Африку. Почала писати прозу з 12 років, свій перший твір опублікувала у вісімнадцятирічному віці. Виступає як прозаїк та драматург, написала декілька книг для дітей.

Твори перекладено кількома мовами, п'єси йдуть у театрах різних країн світу. Останнім часом живе в Берліні. Одна з її останніх робіт — сценарій фільму Клер Дені «Білий матеріал» (2009). Роман «Три сильні жінки» (2009), у якому вона вперше звернулася до сенегальських реалій, отримав Гонкурівську премію, здобув величезну читацьку популярність й був виданий небаченим для серйозної літератури тиражем.

Мати трьох дітей. Старший брат — історик Пап Ндіайє (нар. 1965). Чоловік — письменник Жан-Ів Сандрі (нар. 1957).

• Quant au riche avenir (1985)
• Comédie classique (1988)
• La femme changée en bûche (1989)
• En famille (1991)
• Un temps de saison (1994)
• La Sorcière (1996)
• La naufragée (1999)
• Rosie Carpe (2001, премія «Феміна»)
• Tous mes amis (2004, новели)
• Autoportrait en vert (2005)
• Mon cœur à l'étroit (2007)
• Trois femmes puissantes (2009, Гонкурівська премія 2009 року)
• Y penser sans cesse (2011)
• Ladivine (2013, Велика премія журналу Madame Figaro^[fr], [1] [Архівовано 30 вересня 2013 у Wayback Machine.])

• Hilda (1999)
• Providence (2001, у співавторстві з Жаном-Івом Сандрі)
• Papa doit manger (2003)
• Rien d'humain (2004)
• Les serpents (2004)
• Toute vérité (2007, у співавторстві з Жаном-Івом Сандрі)
• Les grandes personnes (2011)

• Sarrey-Strack C. Fictions contemporaines au féminin: Marie Darrieussecq, Marie Ndiaye, Marie Nimier, Marie Redonnet. Paris: L'Harmattan, 2002
• Roussos K. Décoloniser l'imaginaire: du réalisme magique chez Maryse Condé, Sylvie Germain et Marie Ndiaye. Paris: Harmattan, 2007
• Rabaté D. Marie Ndiaye. Paris: Textuel; Paris: Culturesfrance, 2008
• Asibong A., Jordan Sh. Marie NDiaye: l'étrangeté à l'oeuvre. Villeneuve d'Ascq: Université Charles-de-Gaulle, 2009

• 2001 — Премія «Феміна» за Rosie Carpe
• 2003 — Премія Товариства драматургійних літераторів і композиторів у категорії «Новий талант театру»
• 2009 — Ґонкурівська премія за Trois femmes puissantes
• 2010 — Драматургійна премія Юрґена Банземера і Ути Ніссен (Німеччина)^[4]
• 2011 — Премія «Spycher Literaturpreis Leuk» (Швейцарія)
• 2015 — Премія Неллі Закс (Німеччина)

• Стаття про творчість, 2002 (фр.)
• Інтерв'ю, 2004 [Архівовано 12 травня 2013 у Wayback Machine.] (фр.)
• Бібліографія