Медник жовточубий
| Медник жовточубий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lichenostomus melanops (Latham, 1801)[2] | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
| (Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Turdus melanops Meliphaga melanops Ptilotis melanops | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Ме́дник жовточубий[3] (Lichenostomus melanops) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae). Ендемік Австралії.
_-_Flickr_-_Lip_Kee_(1).jpg)
Довжина птаха становить 17—23 см, вага 14—31 г, самиці дещо менші за самців. Лоб, тім'я і горло яскраво-жовті, на обличчі «чорна» блискуча маска, на скронях яскраво-золоті плями. Верхня частина тіла оливково-зелена, крила і хвіст оливково-коричневі, нижня частина тіла оливково-жовта. Очі карі, дзьоб чорний, лапи сірувато-коричневі.
Виділяють чотири підвиди:[4]
- L. m. meltoni (Mathews, 1912) — від південно-східної частини Квінсленду до центральної частини Вікторії;
- L. m. melanops (Latham, 1801) — схід Вікторії і узбережжя Нового Південного Уельсу (від Лісмора[en] до затоки Джервіс[en]);
- L. m. gippslandicus (Wakefield, 1958) — центральний і східний Ґіпсленд (центральна і південна Вікторія);
- L. m. cassidix (Gould, 1867) — західний Ґіпсленд.
Жовточубі медники мешкають на сході й південному сході Австралії[5]. Вони живуть у сухих відкритих склерофітних лісах і рідколіссях, у яких переважають евкаліпти з чагарниковим підліском, а також маллі[en], Acacia harpophylla і Callitris.
Представники підвиду L. m. cassidix живуть у густих чагарникових заростях на берегах річок, де переважають евкаліпти Eucalyptus camphora з густим підліском з Leptospermum lanigerum, Melaleuca squarrosa, Gahnia, папороті і купинної трави[6][7].
Жовточубі медники — активні, галасливі птахи, які утворюють колонії до кількох сотень птахів. Вони агресивно захищають територію, на якій ростуть квітучі дерева. Ці птахи мають різноманітну вокалізацію, що включає трелі «туї-т-туї-т», посвисти «віт-віт», різкі крики «квірк» і короткі контактні голосові сигнали «уїп» або «чоп-чоп»[8].
Жовточубі медники живляться переважно різноманітними безхребетними — комахами, павуками, іноді також равликами. Також до їх раціону входить падь, нектар і сік евкаліптів, іноді плоди і квітки. Птахи ловлять комах в польоті і шукають на стовбурах дерев.
Сезон розмноження у жовточубих медників триває з липня по березень (переважно з вересня по січень). Гніздо цих птахів має чашоподібну форму, робиться з сухої трави, кори та іншого рослинного матеріалу, скріплюється павутинням та встелюється мохом і пір'ям. Воно підвішується за край в густому чагарнику. В кладці 2-3 рожевуватих яєць, поцяткованих червонуватими або охристими плямками, розміром 23×17 мм[9]. Інкубаційний період триває 14-16 днів, насиджують самиці. За пташенятами доглядають і самиці, і самці, а також їх помічники. Пташенята покидають через 13-15 днів після вилуплення і стають самостійними у віці 6 тижнів. За сезон може вилупитися два виводки[10]. Жовточубі медники іноді стають жертвами гніздового паразитизму віялохвостих кукавок і блідих зозуль та смугастощоких дідриків.
МСОП і австралійський уряд загалом класифікують цей вид як такий, що не потребує особливого захисту зі збереження. Однак підвид L. m. cassidix класифікується Австралією і штатом Вікторія як такий, що перебуває під загрозою зникнення. Це найбільший підвид жовточубого медника, а його популяція нараховує до 170 птахів, що мешкають у заповіднику Єлінґбо[en], а також у неволі в заповіднику Гілсвілл.
- ↑ BirdLife International (2016). Lichenostomus melanops: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 05 вересня 2022
- ↑ Latham, John (1801). Supplementum indicis ornithologici sive systematis ornithologiae (лат.). London: Leigh & Sotheby. с. xl, xlix.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Honeyeaters. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 05 вересня 2022.
- ↑ Simpson, Ken, Day, N. and Trusler, P. (6th edn., 1999). Field Guide to the Birds of Australia. Ringwood, Victoria: Penguin Books Australia ISBN 067087918-5.
- ↑ McMahon, A.R.G. and Franklin, D.C. (1993) "The significance of Mountain Swamp Gum for Helmeted Honeyeater populations in the Yarra Valley." Victorian Naturalist 110: 230-237.
- ↑ Pizzey, Graham; Doyle, Roy (1980) A Field Guide to the Birds of Australia. Collins Publishers, Sydney. ISBN 073222436-5
- ↑ Slater, Peter (1974) A Field Guide to Australian Birds: Passerines. Adelaide: Rigby. ISBN 085179813-6
- ↑ Beruldsen, G (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 308—309. ISBN 0-646-42798-9.
- ↑ Morcombe, Michael (2012) Field Guide to Australian Birds. Pascal Press, Glebe, NSW. Revised edition. ISBN 978174021417-9
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |