Мехмед IV

Мехмед IV осман. محمد رابع‎
Османський султан
8 серпня 1648 — 8 листопада 1687
Попередник:	Ібрагім I
Наступник:	Сулейман II
Народження:	2 січня 1642(1642-01-02) Стамбул, Османська імперія
Смерть:	6 січня 1693(1693-01-06) (51 рік) Едірне, Османська імперія
Поховання:	Стамбул
Країна:	Османська імперія
Релігія:	іслам
Рід:	Османи
Батько:	Ібрагім I
Мати:	Надія Турхан Хадіджа
Шлюб:	Еметуллах Рабія Гюльнуш-султан та Сійявуш Хасекі
Діти:	сини: Мустафа ІІ, Ахмед III, шехзаде Баязид, шехзаде Сулейман доньки: Хатідже-султан, Уммюгюльсюм-султан, Фатьма-султан, Кючук-султан, Уммі-султан, Гевхер-султан
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Мехме́д IV (осман. محمد رابع‎, Meḥmed-i rābiʿ, тур. IV. Mehmet; 2 січня 1642(16420102) — 6 січня 1693) — османський султан (1648—1687). Єдиний син османського султана Ібрагіма I від султани Хатідже Турхан, що була слов'янського^[1] походження. Зійшов на престол у 7-річному віці завдяки змові матері з яничарами. Намагався розширити володіння Османів у Європі, воював із Святим Престолом, Річчю Посполитою, Московією, Венецією, Австрією, Угорщиною^[2]. Від його імені управління імперією здійснювали великі візири з албанського роду Кепрюлю: Мехмед-паша (1648—1661), Ахмед-паша Фазил (1661—1676), Кара-Мустафа (1676—1683)^[2]. На прохання гетьмана Богдана Хмельницького взяв під протекторат Військо Запорозьке (1650, 1653, 1655)^[2]. Також — Мехмед IV, Махмед IV, Магомед IV. Прізвисько — Мисли́вець (тур. Avcı, Авджи)^[2].

Мехмед IV був сином султана Ібрагіма І (прав. 1640—1648) від Турхан-султан, наложниці руського^{[3][4][5][6][7]} походження. Онук Кесем-султан, яка була грецького походження^[8]. Незабаром після його народження батьки посварилися, і Ібрагім настільки розізлився, що вирвав Мехмеда із рук матері та кинув немовля в резервуар з водою, він був врятований слугами гарему. Але це залишило шрам на голові Мехмеда^[9]. Отримав прізвисько «Мисливець» через свою любов до спорту та полювання.

За правління Мехмеда IV османський уряд проводив політику налагодження союзницьких зв'язків з Україною та надавав підтримку гетьманам Богданові Хмельницькому, Іванові Виговському, Юрію Хмельницькому, Павлові Тетері, Іванові Брюховецькому і Петрові Дорошенку. 1650 року османський уряд після тривалих двосторонніх переговорів, запропонував Богданові Хмельницькому прийняти протекторат над Україною, що мала стати васальною державою Османської імперії як Молдавія, Волощина, Трансільванія і Кримське ханство.

На думку деяких українських істориків (Михайло Грушевський, Олександр Оглоблин та інших) на початку 1651 року Богдан Хмельницький, незважаючи на опозицію частини української шляхти (Адам Кисіль) і вищого духовенства (Сильвестр Косів) підтримав пропозицію Мегмеда IV і визнав османський протекторат. Проте плани створення антипольської коаліції у складі України, Османської імперії, Кримського ханства, Молдавії, Волощини та Трансільванії не були реалізовані.

1667 року з ініціативи Петра Дорошенка розпочалися переговори з османським урядом про створення військово-політичного союзу України з Османської імперії. Мехмед IV дав згоду взяти Україну під османський протекторат, причому Україна зберігала повну автономію, право вільного вибору гетьмана, була б звільнена від данини і отримувала воєнну допомогу в боротьбі за об'єднання всіх українських земель під владою Війська Запорозького. Цей договір був ухвалений Корсунською Радою 1669 р.

1672 року очолював османську армію, що спільно з українськими військами під проводом Петра Дорошенка здобула Кам'янець та звільнила від військ Речі Посполитої значну частину Поділля та Галичини.

Через турецько-польської війни 1672—1676 років та умов Бучацького та Журавненського договорів, до Османської імперії відійшло Поділля, а під владою Петра Дорошенка залишалась тільки Брацлавщина та Південна Київщина, що було порушенням українсько-турецької угоди 1668 р. і стало початком краху зовнішньої політики гетьмана Петра Дорошенка.

1677-1681 роки уряд Мехмеда IV, підтримуючи Юрія Хмельницького, вів спільно з українськими військами війну проти Московського царства за Лівобережну Україну (див. Чигиринські походи 1677 і 1678 років), яка завершилась укладанням Бахчисарайського мирного договору 1681 р.

З Мехмедом IV у вересні 1683 османська армія під час облоги Відня зазнала поразки від військ Речі Посполитої під командуванням Яна III Собеського, у складі польських військ були і українські козаки.

1687 р. Мехмеда IV усунули від влади яничари.

• Українсько-турецька угода 1668
• Корсунський договір

• Чухліб Т. В. Мегмед IV [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 570. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Узунчаршили, Ісмаїл Гаккі (2003). Osmanlı Tarihi III. Cilt 1. Kısım: II. Selim'in Tahta Çıkışından 1699 Karlofça Andlaşmasına Kadar. Ankara: Türk Tarih Kurumu Yayınları. ISBN 975-16-0013-8. (тур.)
• Sakaoğlu, Necdet (1999). Bu Mülkün Sultanları. İstanbul: Oğlak Yayınları. с. 200—209. ISBN 875-329-299-6. (тур.)
• Кінросс, Патрік (1977). The Ottoman Centuries. İstanbul: Sander Kitabevi. ISBN 0-224-01379-8. (англ.)

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мехмед IV

У Родоводі є генеалогічне дерево цієї людини

Мехмед IV

• Мегмед IV, Мегмед (Магомед, Мехмед) IV Авджи «Мисливець» // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.305-307

Мегмед IV Османська династія Народився: 2 січня 1642 Помер: 6 січня 1693 [прожив 51 рік]
Королівські титули
Попередник: Ібрагім I	Султани Османської імперії 8 серпня 1648 – 8 листопада 1687 з Кесем Султан (1648–1651) Хатідже Султан (1651–1656)	Наступник: Сулейман II
Релігійні посади
Попередник: Ібрагім I	Халіфи Османського халіфату 8 серпня 1648 – 8 листопада 1687	Наступник: Сулейман II