Миколаївський морський торговельний порт

Миколаївський морський порт
Миколаївський морський порт
Розташування
Країна	Україна
Розташування	Миколаїв, вул. Заводська, 23
Координати	Координати: 46°57′02″ пн. ш. 32°00′17″ сх. д. / 46.950667° пн. ш. 32.004750° сх. д.
Інформація
Відкритий	1862
Управління	Міністерство інфраструктури України
Тип гавані	природна
Загальна площа	97,3 га
К-сть причалів	23
Працівники	592 (2020)
В.о. начальника адміністрації морського порту	Медведик Олександр Федорович
Статистика
Річний тоннаж вантажів	23 534,80 тис. тонн
	сайт адміністрації порту
Мапа

Микола́ївський морськи́й порт — одне з провідних державних підприємств транспортної галузі України з переробки, експортних, імпортних, каботажних вантажів, забезпечення транзитних перевезень різноманітних вантажів, як генеральних, так і навалювальних. Відповідно до Закону України «Про морські порти України» функції адміністрації морського порту Миколаїв виконує Миколаївська філія державного підприємства Адміністрації морських портів України.

В 2013 році, в результаті реформи морської галузі України, було створено державне підприємство «Адміністрація морських портів України»^[1] (скорочена назва ДП «АМПУ») для управління державним майном в морських портах країни і його ефективного використання, створення механізмів для залучення інвестицій в портову інфраструктуру для її розвитку і стабільної роботи бізнесу. Серед інших завдань АМПУ — підтримка паспортних глибин акваторій портів, забезпечення безпеки мореплавства та інше.

Миколаївський морський порт — одне з бюджетоутворюючих підприємств регіону, він входить до трійки найпотужніших морських портів України за обсягами перевалки вантажів операторами терміналів та включений до списку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки України.

Історія[ред. | ред. код]

Див. також: Миколаївське адміралтейство

Миколаївський морський порт — один із найстаріших в Україні. 1789 року на лівому березі Інгулу, неподалік від будівлі адміралтейства, в районі нинішнього Дикого Саду, була заснована Вільна Гавань, що стала прародителькою нинішнього морського порту. 1821 через навігаційні складнощі її перенесли в район Попової балки (нинішні Ялти). Торговельним порт став 1 липня 1862 року, коли за клопотанням адмірала Богдана фон Глазенапа височайшим повелінням імператора Олександра II порт був відкритий для заходу іноземних суден. У порту почала функціонувати митниця 1-го класу.

Вже через 13 років, у 1875 році, експортний вантажопотік Миколаївського комерційного порту сягав 184 тис. тонн. Порт продовжував розвиватися, і до кінця 1913 року загальний вантажообіг порту становив понад 2 млн тонн, з яких 80 % — це були сипучі (хлібні) вантажі, а близько 20 % — навалювальні. Основними експортними продуктами були залізна і марганцева руди, а також пшениця, жито, ячмінь та інші сільськогосподарські продукти. До початку Першої світової війни Миколаївський комерційний порт був третім у Росії після портів Петербурга й Одеси за обсягами експортної торгівлі, а за обсягами експорту зерна йому не було рівних серед портів Російської Імперії.

У 1930 на території порту збудували найбільший у Європі елеватор того часу.

Сьогодення[ред. | ред. код]

У 2008 році Миколаївський морський торговельний порт досяг найвищого за роки його існування рівня вантажообігу — 9,2 млн тонн. Це дозволило йому отримати «Золоту тонну» — почесний знак відмінності, який вручається портам за досягнення рекордних у своїй історії результатів роботи.

У порту створені приватні стивідорні компанії, які працюють на принципах державно-приватного співробітництва.

За підсумками 2018 року сукупний обсяг перевалки вантажів стивідорними компаніями, які працюють в акваторії морського порту Миколаїв, становив 29,9 млн тонн (прим. з 2018 року в статистику перевалки вантажів по Миколаївському морському порту враховуються результати діяльності ТОВ «МСП Ніка-Тера» і ТОВ «СЗ «Океан»). Причому, з перевалених вантажів 13,6 млн тонн склали хлібні вантажі, а 2,5 млн тонн - рослинні олії, що стало абсолютним рекордом 2018 року серед морських портів України.

У вересні 2019 року в порту завершено зерновий перевантажувальний термінал Posco і Orexim побудований на базі ПрАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів». Потужність одночасного зберігання становить понад 140 тис. тонн.^[2]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Станом на квітень 2024-го через війну у порту в Миколаєві заблоковано понад 100 суден, 30 з яких морського класу, а інші 70 змішаного чи річкового.

За повідомленням Центру транспортних стратегій, частину флоту з Миколаївського порту було передислоковано на Дунай. Компанія Нібулон розбирали й транспортували свої плавзасоби суходолом, використовуючи великі автотягачі. А на своїй новій філії здійснили збірку. У компанії повідомляли, що таким чином вдалося перевезти чотири буксири, а також дві вантажно-розвантажувальні машини. Але більша частина флоту компанії все одно залишається у Миколаївському порту^[3].

Характеристики[ред. | ред. код]

Нині порт розташований на лівому березі річки Південний Буг, з'єднаний з Чорним морем Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом (БДЛК), що проходить Дніпровським лиманом і річкою Південний Буг. Він починається біля острова Березань і тягнеться впродовж 44-х морських миль (близько 81,5 км). БДЛК складається із 13-ти колін, 6 з яких проходять Дніпровським лиманом, інші — річкою Південний Буг. Навігація в порту триває упродовж року. У зимовий період, коли акваторія замерзає, проведення суден здійснюють буксири.

Довжина каналу — 44 милі;
Ширина каналу — 100 м;
Підхідний канал порту — 13-е коліно БДЛК:
- ширина — 100 м,
- довжина 1 520 м,
- глибина — 11,2 м.
Прохід по каналу можуть здійснювати судна довжиною до 215 м і осадкою до 10,3 м.

Територія порту — 97,3 га;
Акваторія порту — 342 га;
Загальна протяжність причалів порту — 2 420 м (у тому числі 242,2 м — у портпункті Очаків);
Допустима осадка біля причалів — 10,3 м (у прісній воді);
Довжина залізничного полотна — 27 км;
Кількість причалів — 23 державних та 14 приватних. 15 з державних причалів розташовані у межах режимної території порту; 5 — на території Дніпро-Бузького морського порту ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»; 2 — на території портопункту «Очаків»; 1 — на Кінбурнській косі (як і попередні два не використовують у вантажно-розвантажувальних роботах).

Транспортні коридори[ред. | ред. код]

Акваторія порту має зовнішній рейд на підході до Портпункту Очаків для обробки великотоннажних суден типу «Panamax» осадкою до 13,2 м.

До місця розташування Миколаївського порту тяжіють такі транспортні коридори:

ТРАСЕКА — «Європа — Кавказ—Азія»;
МТК № 7 — «Дунайський водний шлях»;
NELTI — «Нова Євроазіатська Транспортна Ініціатива» (Північний Китай—Казахстан—Західна Європа

Послуги[ред. | ред. код]

Забезпечення бункерування водою, бонування судна;
Зняття лляльних, стічних вод (крім баластних), суднового сміття;
Організація робіт дератизації, дезінфекції, в тому числі води і ємностей, дезінсекції, фумігації вантажу і судна;
Надання готелів для екіпажу;
Енергозабезпечення та телефонізація;
Швартові операції, буксирне забезпечення судів;
Надання вільних причалів для проведення дрібного навігаційного ремонту суден, відстою та інших потреб;
Оформлення вільної практики суден;
Надання довідок про плавальний ценз;
Оформлення свідоцтва моряка і продовження терміну його дії;
Медичні послуги.