Митрофан (Абрамов)

Митрофан (Абрамов)
Єпископ Сумський та Охтирський,
вікарій Харківської єпархії
 
Альма-матер: Казанська духовна академія
Діяльність: священник
Народження: 14 (26) грудня 1876
Стара Мілова, Петропавлівський район
Смерть: 4 листопада 1945(1945-11-04) (68 років)
Белград, Королівство Югославія

Єпископ Митрофан (у миру Микола Іванович Абрамов, в схимі Макарій; 1876, слобода Стара Крейдяна, Богучарский повіт, Воронезька губернія — 4 листопада 1945, Белград) — єпископ Сербської православної церкви на спокої, до 1922 року — єпископ Російської православної церкви, єпископ Сумський, вікарій Харківської єпархії.

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1892 році закінчив Павлівське духовне училище[1], в 1898 році — Воронезку духовну семінарію по I розряду і в 1902 році Казанську Духовну Академію зі ступенем кандидата богослов'я, з правом викладання в семінарії та з правом отримання ступеня магістра без нового усного випробування[2].

По закінченні семінарії служив викладачем Орловської духовної семінарії.

У 1904—1915 роках — єпархіальний місіонер Волинської єпархії.

У 1907 році пострижений у чернецтво і висвячений у сан ієромонаха. З 1910 року — архімандрит.

У 1915—1916 роки — єпархіальний місіонер Харківської єпархії.

5 червня 1916 року в Спасо-Преображенському соборі міста Суми хіротонізований в єпископа Сумського, вікарія Харківської єпархії. Єпископ Митрофан першим із Сумських вікарних єпископів став жити в Сумах[3].

Був давнім співробітником Антонія (Храповицького), користувався особливою його довірою. Управялял єпархією під час частих поїздок архієпископа Антонія[4].

У березні/квітні 1919 року Вища Церковне Управління на Україні постановив призначити на Харківську кафедру єпископа Митрофана. Проте ця постанова не було затверджено Патріархом Тихоном; сам єпископ Митрофан особисто звернувся з листом до Патріарха Тихона з проханням не покладати на нього цей важкий хрест.

У грудні 1919 року єпископ Митрофан покинув Суми з відступаючої Білою армією[5].

Очолив створений на початку грудня 1919 року при ВВЦУ ЮВР Комітет допомоги біженцям духовного звання, але вже в січні припинив займати цей пост у зв'язку з від'їздом з Катеринодара[6].

У 1920 році емігрував з Криму в Югославію. 18 лютого прибув у Белград.

Брав участь у першому Карловацького соборі 1921 року[7].

У 1922 році прийнятий в клір Сербської Православної Церкви[8].

В 1922—1933 роках настоятель сербських монастирів Св. Стефана і Св. Романа, а потім монастирі Раковиця, поблизу Белграда. Будучи знавцем Церковного Статуту і співу, створив при монастирі Раковиця школу церковного співу.

Був призначений настоятелем монастиря Високі Дечаны і був там начальником духовного училища («Черниця школа»).

У 1937 році йому присуджено югославський орден Святого Сави 2-го ступеня.

У 1941 році, незабаром після розгрому югославської армії, учні, учителі та директор монастирської Митрофан (Абрамов) виїхали з Лаври в Сербію[9]. Прийняв схиму з ім'ям Макарій.

Помер 4 листопада 1945 року[10] у Белграді. Похований у Белграді у Іверської каплиці.

Твори

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Разрядный список учащихся Павловского духовного училища на 1892 год» // Воронежские епархиальные ведомости, 1892, № 15, с. 339
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 березня 2013. Процитовано 27 січня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. История епархии. Архів оригіналу за 15 квітня 2011. Процитовано 27 січня 2018.
  4. Архиепископ Антоний (Храповицкий) и Харьковская епархия в апреле — декабре 1917 г. Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
  5. Свято-Пантелеимоновский хр&#107 …. Архів оригіналу за 26 вересня 2019. Процитовано 27 січня 2018.
  6. ВРЕМЕННОЕ ВЫСШЕЕ ЦЕРКОВНОЕ УПРАВЛЕНИЕ НА ЮГО-ВОСТОКЕ РОССИИ. Архів оригіналу за 19 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
  7. Епископ Митрофан (Абрамов). Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 27 січня 2018.
  8. Вклад беженцев из России в хоровое искусство и церковное пение в Сербии. Архів оригіналу за 29 липня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
  9. Албанская Православная Церковь в годы II Мировой войны: Портал Богослов. Ru. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 27 січня 2018.
  10. Православные священнослужители, богословы и церковные деятели русской эмиграции в Западной и Центральной Европе: 1920—1995 : биографический справочник. Русский путь, 2007, стр. 323