Михайло Горечко

Слуга Божий
о. Михайло Горечко
Горечко Михайло Антонович
Народився19 жовтня 1903(1903-10-19)
Яксманичі, Гміна Медика, Перемишльський повіт
Помер14 січня 1953(1953-01-14) (49 років)
Джонка, Нанайський район, Хабаровський край, РРФСР, СРСР
·артеріальна гіпертензія
Країна Польська Республіка
 Українська РСР
Національністьукраїнець
Місце проживанняс. Росохи
Діяльністьсвященник
Alma materПеремишльська греко-католицька семінарія
Посадапарох с. Росохи
Термін1944—1950
КонфесіяУкраїнська греко-католицька церква
РідГоречки
БатькоАнтон
МатиАнна

Михайло Горечко (19 жовтня 1903, Яксманичі — 14 січня 1953, Джонка) — український греко-католицький священник, жертва радянських репресій. Слуга Божий.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 19 жовтня 1903 року в с. Яксманичі Перемиського повіту в сім'ї Антона і Анни. У 1924 році закінчив Перемишльську чоловічу гімназію. Навчався в Перемишльскій греко-католицькій семінарії (1924—1930). Ієрейські свячення отримав 30 березня 1930 року з рук єпископа Йосафата Коциловського[1].

Душпастирював у селах Гирова (завідатель 1930—1932), Воля Цеклинська (парох 1932—1939). У 1939—1944 роках душпастир у парафіях: Головецько Долішнє, Гусне Вижне, Потік Великий. Завідатель парафії села Росохи в 1944—1950 роках[1].

У березні 1950 року арештований Управління МДБ у Дрогобицькій області. Утримуваний у пересильному таборі в м. Борислав, де важко захворів на легені і лежав у лікарні. За Постановою Особливої Наради при МДБ СРСР вислений на спецпослення. 4 липня 1950 року прибув у Хабаровський край — селище Джонка, Нанайського району, Корейський мис. Хворий гіпертонією, помер після того, як відслужив Службу Божу на Новий Рік 1953 року у селищі Джонка, де й похоронений 16 січня 1953 року на місцевому цвинтарі. На похороні було 12 греко-католицьких священиків[1].

Беатифікаційний процес

[ред. | ред. код]

Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Михайла Горечка до лику блаженних[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Прах Б. Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини… — С. 229.
  2. “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua (англ.). Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 7 квітня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Прах Б. Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини: у 2-х томах, т. 1: Біографічні нариси (1939—1989). — Львів: Видавництво Українського католицького університету, 2015. — lxxxvi + 722 с. ISBN 978-966-2778-21-2
  • Лабінська-Снігур К. Вірні до кінця. Мученики й ісповідники віри ХХ століття. — Львів: Свічадо, 2017. — 176 с. — ISBN 978-966-938-021-0
  • Блажейовський Д. Історичний шематизм Перемиської єпархії з включенням Апостольської Адміністратури Лемківщини (1828—1939). — Львів : Каменяр, 1995. — 1008 с. — ISBN 5-7745-0672-Х. (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]