Музей августинців
| Музей августинців | |
|---|---|
 | |
| 43°36′3.6000000999967″ пн. ш. 1°26′45.6000001″ сх. д. / 43.60100° пн. ш. 1.44600° сх. д. | |
| Тип | художня галерея |
| Країна | .svg){kind=small} Франція |
| Адреса | 31000 21, rue de Metz 31000 Toulouse, France[1] |
| Засновник | Жан-Антуан Шаптальd |
| Засновано | 31 серпня 1801 |
| Відкрито | 1795 |
| Відвідувачі | 95 701 осіб (2005)[2] 129 073 осіб (2015)[2] 109 561 осіб (2010)[2] 186 780 осіб (2012)[2] 104 143 осіб (2008)[2] 100 391 осіб (2002)[2] 145 006 осіб (2004)[2] 144 754 осіб (2014)[2] 160 169 осіб (2016)[2] 110 663 осіб (2009)[2] 116 033 осіб (2003)[2] 111 648 осіб (2001)[2] 100 809 осіб (2006)[2] 100 072 осіб (2007)[2] 123 985 осіб (2011)[2] 122 116 осіб (2013)[2] 166 586 осіб (2017)[2] 137 132 осіб (2018)[2] 59 823 осіб (2019)[2] |
| Директор | Axel Hémeryd |
| Сайт | augustins.org |
  Музей августинців (Франція) | |
| Нагороди | |
 | |
 Музей августинців у Вікісховищі | |
Музей августинців (фр. Musée des Augustins) — музей образотворчого мистецтва у Тулузі (Франція), в якому представлена велика колекція картин та скульптур від середньовіччя до початку ХХ століття. Картини походять з усієї Франції; колекція скульптур представляє окситанську культурну традицію й особливо багата на твори романського мистецтва.
Музей розташований у будівлі, спорудженій 1309 року в готичному стилі, де ранішезнаходився монастир Августинців . 1793 року, в ході французької революції, монастир був секуляризований, а указом Національного конвенту 27 серпня 1795 року відкрився для публіки як музей (незабаром після відкриття Лувра). Таким чином Музей августинців є одним із найстаріших музеїв Франції.
Спочатку в ньому розміщувались тимчасовий Музей Півдня Республіки, а пізніше (з 1804 р. до 1892 р.) Королівська академія красних мистецтв (яка в цей період перетвориться на «Школу красиних мистецтв та іпромислових наук»). Зараз цей заклад називається Вища школа красних мистецтв Тулузи («École supérieure des beaux-arts de Toulouse»). Музей августинців у Тулузі — один з п'ятнадцяти музеїв, заснованих у столицях провінцій Франції відповідно до адміністративного акту, відомого як Декрет Шапталя (Arrêté Chaptal), оприлюднений тодішнім міністром внутрішніх справ Жаном-Антуаном Шапталем 13 фрюктидора IX року за революційним календарем (31 серпня 1801 р.); таким чином, у п'ятнадцяти музеях було дозволено мати колекції «всіх майстрів усіх жанрів та всіх шкіл», тоді як самі музеї гарантували за власний рахунок розмістити їх у адекватних виставкових приміщеннях.
На початку 19 століття численні середньовічні споруди монастиря (зокрема трапезна) були зруйновані, а на їхньому місці Ежен Віолле-ле-Дюк та його учень Етьєн Дарсі створили нові художні галереї, до яких можна піднятися неоготичнимим монументальними сходами; роботи відбувалися з 1873 до 1901 року. Сьогодні в монастирі знаходиться реконструйований середньовічний сад. Будівля була класифікована як пам'ятка історії 1840 року.
Колекції складаються з понад 4000 творів. Основою колекції стали твори мистецтва, конфісковані у Церкви в часи Французької революції, а також вилучені приватні колекції емігрантів, зокрема в Тулузі, картини кардинала де Берні та Луї-Огюста Ле Тонлієра, барон де Бретея . У музейній церкві знаходиться орган, побудований 1981 року Юргеном Арендом .
Французькі школи XV—XVIII століть представляють Жан-Батист Удрі, Філіпп де Шампань, Луїза Муайон, Валентен де Булонь, П'єр-Анрі де Валенсьєн та Жан-Антуан Гудон, а також художники з Тулузи та її регіону, такі як Антуан і Жан-П'єр Рівальц, Нікола Турньє, Франсуа де Труа та Жозеф Роке .
Французький живопис XIX століття представлений творами Анрі Тулуза-Лотрека, Жана Огюста Домініка Енгра, Жана Едуара В'юйяра і Ежена Делакруа .
Колекція також включає твори іспанських, голландських та італійських художників: Нері ді Біччі, Лоренцо Монако, Креспі, П'єтро Перуджіно, Бернардо Строцці, Гвідо Рені, Гверчіно, Карло Маратті, Рубенс, Антоніс Ван Дік, Якоб Йорданс, Альберт Кейп, ван Альст,Бартоломе Естебан Мурільйо .
З французьких художників тут також є твори Себастьяна Бурдона, П'єра Міньяра, Гіацинта Ріго, Нікола де Ларжильєра, Жана-Батіста Удрі, Клода Жозефа Верне, Елізабет Віже Лебрен Франческо Солімени, Франческо Гварді, Антуана Жана Кроса, Каміля Коро, Густава Курбе, Едуара Мане, Берти Морізо, Моріс Утрілло, Моріс Дені та інші.
-
-
Жан-Андре Ріксенс, Смерть Клеопатри (1874). -
Едуар Деба-Понсан, Масаж -
Нікола Турньє, Зняття з хреста
Колекція скульптури значною мірою була зібрана завдяки антикварам та кураторам музеїв, зокрема Александру дю Межу, якому вдалося зберегти чимало скульптур під час руйнувань культових споруд у XIX столітті. Особливо важливою є колекція романської скульптури XII століття, яка походить з трьох головних релігійних споруд міста — монастиря Нотр-Дам де ла Дорад, базиліки Сен-Сернен та собору Святого Шарля Борромео в Сент-Етьєні . В колекції музею представлено також багато місцевих скульптур XIV і XV століть та вісім фігур з теракоти XVI століття з каплиці де Ріє (Нотр-Дам де Грасс та роботи майстра Ріє), побудованої близько 1340 року в монастирі Кордельє, а також гаргуйлі з того самого монастиря. У музеї також розміщена скульптура XIX століття, з гіпсовими роботами Александра Фальг'єра та його учня Антонена Мерсі, а також твори Родена та Ежена Тів'є та бронза Каміли Клодель .
-
Монастир августинців -
Гаргуйлі -
Нотр-Дам де Грасс
