Міжнародний жест

Міжнародний жест
International Sign (IS)
Регіон	міжкультурна комунікація, міжнародні контакти глухих людей, міжнародні заходи
Класифікація	Піджин
Офіційний статус
Регулює	Всесвітня федерація глухих
Коди мови
ISO 639-3	ils

Міжнаро́дний жест (МЖ) (англ. International Sign (IS)) — система жестомовної комунікації глухих, що використовується в різних сферах, зокрема на міжнародних заходах, таких як наради, семінари, конгреси та з'їзди Всесвітньої федерації глухих (WFD) [Архівовано 30 січня 2015 у Wayback Machine.], Всесвітньої асоціації перекладачів жестової мови (WASLI), Європейського форуму перекладачів жестової мови (efsli) [Архівовано 6 січня 2015 у Wayback Machine.], Європейського союзу глухих (EUD) [Архівовано 9 лютого 2015 у Wayback Machine.], на Дефлімпійських іграх та інших міжнародних спортивних змаганнях серед глухих, в неофіційній сфері спілкування глухих під час подорожей тощо. Ця система може розглядатися як піджинізована форма жестових мов, в порівнянні з природними жестовими мовами менш складна, та така, що має обмежену лексику.

Назва[ред. | ред. код]

Найпоширеніше використовувана назва системи — міжнародний жест (англ. International Sign (IS)), хоча іноді цю систему можуть називати Жестуно (англ. Gestuno)^[1] або Міжнародна жестова мова (англ. International Sign Language (ISL)), Міжнародний жестовий піджин (англ. International Sign Pidgin)^[2] . Термін «міжнародний жест» використовується Всесвітньою федерацією глухих та іншими міжнародними організаціями.

Історія[ред. | ред. код]

У 1951 році з'явилася Всесвітньої федерація глухих (WFD) [Архівовано 30 січня 2015 у Wayback Machine.], саме тоді учасники першого Світового конгресу глухих вирішили стандартизувати жестові мови. Необхідність такого своєрідного «жестового есперанто» викликана тим, що в роботі конгресів, конференцій, симпозіумів з проблем глухоти разом із чуючими учасниками та іншими фахівцями беруть участь представники з числа глухих з різних країн світу.

За дорученням бюро ВФГ група експертів («Комітет з уніфікації жестів»), у якій брав участь також радянський представник, на основі спільності мовленнєвих жестів глухих різних країн (були обрані або закріплені схожі жести з різних країн Європи) розробила протягом чверті століття загальну міжнародну систему жестового спілкування. Перший жестівник був опублікований у 1965 році і містив 300 жестових одиниць, в 1973 році Всесвітня федерація глухих видала жестівник «Жестуно: Міжнародна жестова мова глухих» (англ. Gestuno: International Sign Language of the Deaf); 3-е видання 1975 року включало вже 1470 жестів.

На VII Всесвітньому конгресі з проблем глухоти у Вашингтоні в 1975 р був прийнятий і затверджений (поряд з англійською та французькою, офіційними мовами Всесвітньої Федерації глухих) міжнародний жест — міжнародна жестова система комунікації, діюча в рамках Всесвітньої федерації глухих^[3].

Лексика[ред. | ред. код]

Лексика міжнародного жесту є обмеженою та варіюється в залежності від користувача. Рівень володіння своєю рідною жестовою мовою та обізнаністю в інших національних жестових мовах впливає на лексичний запас користувача міжнародного жесту та якість комунікації.

Перекладач міжнародного жесту Білл Муді (Bill Moody) в статті 1994 року зауважив, що жестовий запас, використовуваний в умовах проведення конференцій, значною мірою сформований на базі жестових мов Західної цивілізації та є менш зрозумілим для користувачів жестових мов країн Африки та Азії.

Граматика[ред. | ред. код]

Міжнародна жестова комунікація з'явилася і розвивалася природним шляхом. Групою експертів ВФГ було зроблено спробу виявити стратегії спілкування з носіями іноземних жестових мов, у ході якої наголошувалося на використанні природних жестів, іконічних жестів, великої кількості повторень, використання малюнків і написів, граматичних і лексичних елементів національних жестових мов. Тому чим вільніше глухий володіє національним жестовою мовою, тим легше дається йому міжнародна жестовая комунікація.

Літери та цифри[ред. | ред. код]

Ручна абетка використовується для дактилювання власних назв латиницею на основі одноручних систем дактилювання, поширених у Європі та Америці. В міжнародному жесті є спрощена усталена система чисел, яка відрізняється від систем чисел національних жестових мов.

Топоніми та власні назви[ред. | ред. код]

Міжнародному жесту притаманне запозичення топонімів із національних жестових мов. Так, для позначення географічних об'єктів (територій, країн, міст тощо) в міжнародному жесті використовуються жестові ендоніми — жестові позначення географічних об'єктів, запозичені з жестових мов, якими спілкуються глухі на територіях, де розташовані ці географічні об'єкти. На відміну від міжнародного жесту, національним жестовим мовам здебільшого притаманне використання жестових екзонімів для зарубіжних географічних об'єктів — жестових позначень географічних об'єктів, що не вживаються відповідно глухим місцевим населенням.

Також в процесі спілкування або перекладу міжнародним жестом задля уникнення надмірного насичення мовленнєвого процесу дактилюванням та економії часу поширеним є використання жестових імен — ідентифікуючих референційованих жестів, що позначають конкретну людину.

Приклади міжнародного жесту[ред. | ред. код]

• Цифрова версія видання «Жестуно: Міжнародна жестова мова глухих» [Архівовано 29 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
• Лексика Міжнародного жесту в багатомовному словнику Spreadthesign [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.]

Див. також[ред. | ред. код]

• Лінгва франка
• Жестова мова
• Українська жестова мова

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Всесвітня федерація глухих [Архівовано 30 січня 2015 у Wayback Machine.]
• EUD International Sign Guidelines
• International Sign Language [Архівовано 5 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
• Indigenous signs for countries [Архівовано 6 лютого 2015 у Wayback Machine.]
• Indigenous signs for cities [Архівовано 6 лютого 2015 у Wayback Machine.]
• Цифрова версія видання «Жестуно: Міжнародна жестова мова глухих» [Архівовано 29 жовтня 2010 у Wayback Machine.]

Бібліографія[ред. | ред. код]

• McKee R., Napier J. (2002) «Interpreting in International Sign Pidgin: an analysis.» Journal of Sign Language Linguistics 5(1).
• Allsop, Lorna; Woll, Bencie; Brauti, John Martin (1995). International sign: The creation of an international deaf community and sign language. In: Bos, Heleen F. and Schermer, Gertrude M. (eds): «Sign Language Research 1994: Proceedings of the Fourth European Congress on Sign Language Research, Munich, September 1–3, 1994.» (International Studies on Sign Language and Communication of the Deaf; 29) Hamburg: Signum (1995) — pp. 171–188
• Supalla, Ted and Webb, Rebecca, (1995). «The grammar of international sign: A new look at pidgin languages.» In: Emmorey, Karen / Reilly, Judy S. (eds): Language, gesture, and space. (International Conference on Theoretical Issues in Sign Language Research) Hillsdale, N.J. : Erlbaum — pp. 333–352.
• Webb, Rebecca and Supalla, Ted, (1994). Negation in international sign. In: Ahlgren, Inger / Bergman, Brita / Brennan, Mary (eds): Perspectives on sign language structure: Papers from the Fifth International Symposium on Sign Language Research. Vol. 1; Held in Salamanca, Spain, 25–30 May 1992. Durham: isla (1994) — pp. 173–186
• Moody, W. (1987). «International Gestures.» In: van Cleve, J. V. (ed.) Gallaudet encyclopedia of deaf people and deafness. Vol. 3. S-Z, Index. New York, NY [u.a.]: McGraw-Hill Book Company, Inc. — pp. 81–82.
• Rubino, F., Hayhurst, A., and Guejlman, J. (1975). Gestuno. International sign language of the deaf. (revised and expanded). Carlisle: British Deaf Association [for] the World Federation of the Deaf.
• Magarotto, Cesare, (1974). Towards an International Language of Gestures. (Unesco Courier)

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.