Нестеренко Василь Борисович

Нестеренко Василь Борисович
Народився2 грудня 1934(1934-12-02)
Красний Кут
Помер25 серпня 2008(2008-08-25) (73 роки)
Мінський район, Мінська область, Білорусь
ПохованняСхідне кладовище
Країна УРСРБілорусь Білорусь
Діяльністьнауковець, державний діяч
Alma materМосковське вище технічне училище ім. Баумана
Галузьядерна енергетика
ЗакладІнститут ядерної енергетики АН БРСР
Посадаректор
Вчене званняакадемік АН Білорусі
Науковий ступіньдоктор технічних наук[1] (1968)
НагородиДержавна премія Білорусі Державна премія Білорусі Орден «Знак Пошани»

Васи́ль Бори́сович Нестере́нко (* 2 грудня 1934, Красний Кут (Луганська область) — † 25 серпня 2008) — український та білоруський вчений-ядерний енергетик.

1968 — доктор технічних наук, 1969 — професор, 1972 — член-кореспондент Національної академії наук Білорусі, 1979 — заслужений діяч науки і техніки БРСР. Лауреат Державної премії БРСР 1986 року — «за розробку біотехнології та створення промислового виробництва різоторфіну із застосуванням радіаційного методу стерилізації субстрату та запровадження препарату у сільське господарство республіки». Нагороджений орденом «Знак Пошани» та медалями.

Життєпис

[ред. | ред. код]

1958 року закінчив Московське вище технічне училище ім. Баумана, в 1958—1962 працює науковим співробітником Інституту двигунів АН СРСР.

1963—1965 роки — завідувач лабораторії Інституту теплообміну та масообміну АН БРСР.

З 1965 року завідує відділом, одночасно замісник по науковій роботі Інституту ядерної енергетики АН БРСР, в 1977—1987 — його директор.

Одночасно в 1971—1987 роках працював генеральним контруктором пересувної атомної станції «Памір».

У 1981—1985 роках був депутатом Верховної Ради БРСР.

З 1990 року працював директором Інституту радіаційної безпеки «Белрад».

В 1990—1994 роках очолював об'єднаний експертний комітет Білорусі, Росії та України.

Наукові роботи

[ред. | ред. код]

Його роботи стосуються ядерної енергетики та радіаційної безпеки. Він є одним з колективу авторів методу застосування дисоціюючих теплоносіїв в ядерній енергетиці.

Провів ряд досліджень:

  • щодо вивчення нових хімічно реагуючих теплоносіїів,
  • по розробленню та створенню методів розрахунку теплофізичних властивостей, газодинаміки, теплообміну та створенні методів розрахунку теплофізичних властивостей, газодинаміки, теплообміну,
  • щодо аналізу циклів та схем енергетичних ядерних установок,
  • по виявленні технічно-економічних характеристик атомних електростанцій з реакторами на швидких нейтронах.

Написав більше 300 наукових робіт, з них 15 монографій, зареєстровано понад 320 винаходів. Основні його праці:

  • «Науково-технічні основи застосування газів, котрі дисоціюються, як теплоносіїв та робочих тіл АЕС», 1970, Мінськ,
  • «Схеми перетворення тепла АЕС на дисоціюючих газах», 1975 — спільно з В. П. Бубновим,
  • «Теплообмін в ядерних реакторах з дисоціюючим теплоносієм», 1980, спільно з Б. Є. Тверковкіним,
  • «Чорнобильська катасторфа: причини та наслідки» — в чотирьох частинах, 1993, англійською мовою — 1997,
  • «Масштаби та наслідки катаствофи на Чорнобильській АЕС для Білорусі, України та Росії», 1996,
  • «Чорнобильська катастрофа: радіаційний захист населення» — 1997, в 1998 — Майнц (Німеччина),
  • «Стан та динаміка радіаційного забруднення продуктів харчування дітей Чорнобильської зони Білорусі», 1997 — спільно з О. М. Девойно, О. О. Мухлаєвим, І. Е. Нестеренком.

Джерело

[ред. | ред. код]
  1. Зводны электронны каталёг бібліятэк Беларусі — 2015.