Нижньотепле

село Нижньотепле
Країна	Україна
Область	Луганська область
Район	Щастинський район
Громада	Нижньотеплівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA44160010010027493
Основні дані
Засноване	початок XVIII століття
Населення	2096
Площа	2,8 км²
Густота населення	748,57 осіб/км²
Поштовий індекс	93632
Телефонний код	+380 6472
Географічні дані
Географічні координати	48°47′48″ пн. ш. 39°20′45″ сх. д. / 48.79667° пн. ш. 39.34583° сх. д.Координати: 48°47′48″ пн. ш. 39°20′45″ сх. д. / 48.79667° пн. ш. 39.34583° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	44 м
Водойми	р. Тепла
Місцева влада
Адреса ради	93632, Луганська обл., Станично-Луганський р-н, с. Нижньотепле, вул. Центральна, 1
Карта
	Нижньотепле
	Нижньотепле
Мапа

Нижньоте́пле — село в Україні, адміністративний центр однойменної сільської громади Щастинського району Луганської області. Населення становить 2096 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Загальна площа села — 2,8 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 25 км від колишнього районного центру. Найближча залізнична станція — Городній, за 7 км^[1]. Через село протікає річка Тепла.

Історія[ред. | ред. код]

Нижньотепле засноване на початку XVIII століття донськими козаками, селянами з Правобережної України та центральних губерній Російської імперії^[1]^[2].

У другій половині XIX століття у Нижньотеплому мешкало 637 осіб (355 чоловіків та 282 жінки), налічувалось 257 дворових господарств^[2].

1909 року споруджено церкву Апостола Іоанна Богослова. У 1988 році храм було відреставровано^[3].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 74 людей^[4].

Наприкінці 1960-х років у селі діяли центральна садиба радгоспу імені Артема, восьмирічна школа, бібліотека, клуб, 4 магазини та їдальня^[1].

2 травня 2015 року у Нижньотеплому бійцями батальйону «Айдар» було повалено пам'ятник Леніну^[5].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 2096 осіб, з них 10,5 % зазначили рідною мову українську, 88,31 % — російську, а 1,19 % — іншу^[6].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

На околиці Великої Чернігівки виявлено 2 поселення епохи бронзи, 2 курганних могильників із 18 курганами, один окремий курган^[2].

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б ^в Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область, 1968, с. 841.
↑ ^а ^б ^в Высоцкий В. И. (2003). Исторические аспекты топононимов Луганщины. Луганск. с. 196.
↑ Церковь Апостола Иоанна Богослова, с. Нижнетёплое [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
↑ Мартиролог. Луганська, ст. 537—538 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014. Процитовано 19 квітня 2016.
↑ Бійці «Айдару» на Луганщині знесли два пам'ятники Леніну. Архів оригіналу за 2 серпня 2015. Процитовано 3 травня 2015.
↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 березня 2014.

Джерела[ред. | ред. код]

Тронько П. Т. (голова головної редколегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 939 с.