Нігяр Ханим

Нігяр Ханим
Народилася	1856[1][2][3] Стамбул, Османська імперія
Померла	1918[1][2] Стамбул, Османська імперія
Поховання	Ашіянd
Країна	Османська імперія
Діяльність	поетеса, письменниця, журналістка
Нігяр Ханим у Вікісховищі

Нігяр Ханим (тур. Nigâr Hanım, осман. نگار خانم‎; 1856, Стамбул, Османська імперія — 1 квітня 1918, там само) — османська поетеса і письменниця^[4][5].

Нігяр Ханим мала угорське походження, її батько Макар Осман-паша втік до Османської імперії з Угорщини 1848 року після початку Угорської революції (1848—1849). Нігяр народилася 1856 року в Стамбулі. Вона здобула освіту у Французькій школі в Кадикеї, навчилася грати на фортепіано в дуже ранньому віці, крім того вивчала з репетитором турецьку, арабську і фарсі. Згодом чудово знала французьку, грецьку, німецьку; італійською, вірменською, арабською, фарсі і угорською читала і писала досить добре, у цілому знала вісім мов^[6]. Вона добре розбиралася в культурі Сходу і Заходу, знала французьку літературу і незабаром почала писати вірші французькою мовою. Її рання поезія написана в традиційному диванному стилі, але пізніше, під впливом творчості Махмуда Экрема Реджаизаде^[ru] та інших авторів, вона зайняла більш модерністську позицію. Нігяр Ханим впроваджувала західні стилі в турецьку літературу і стала провідною поетесою Османської імперії в період після Танзимату. Її стиль і вибір тем мають яскраво виражений жіночий характер. Її вірші часто публікували в турецьких газетах того часу^[7].

За гуманітарну діяльність вона отримала від султана Абдул-Гаміда II орден Милосердя^[en][8].

В останні роки її життя через хвороби вона стала рідко з'являтися в товаристві і дотримувалась самітницького способу життя.

Померла Нігяр Ханим у Стамбулі 1 квітня 1918 року^[9].

Батько видав її заміж у чотирнадцять років, але через кілька років шлюб розпався. Відомо, що Нігяр мала сина Саліха Керамета, який навчав дітей останнього халіфа Османської імперії Абдул-Меджида II. Після того, як 3 березня 1924 року видано закон № 431, згідно з яким усіх прямих членів династії Османів виганяли з країни, Саліх Керамет покинув Туреччину разом з Абдул-Меджидом^[10].

Вона була важливою і відомою фігурою в суспільстві свого часу. Крім кар'єри поетеси, її спосіб життя мав значний вплив на суспільство та перспективи для жінок в Османській імперії в кінці XIX — початку XX століття^[11]. Хоч вона й не була феміністкою, її уявлення про права жінки значно випереджали її час.

Крім віршів Нігяр Ханим писала прозу і зробила кілька перекладів.

Неповний список основних робіт:

Поезія

• Efsus I (1877)
• Efsus II (1891)
• Nîrân (1896)
• Aks-i Sada (1900)
• Safahat-ı Kalb (1901)
• Elhan-ı Vatan (1916)

П'єса

• Tesir-i Aşk

Мемуари

• Hayatımın Hikâyesi (опубліковані 1959)

• Халіде Едіб Адивар
• Шюкуфе Ніхаль Башар
• Халіде Нусрет Зорлутуна

• Şair Nigar Hanım (Inceleme; Iletişim Yayınları, 1998)
• Cosman, Carol, and Joan Keefe, and Kathleen Weaver, The Penguin Book of Women Poets, Allen Lane London 1978

• Стаття в Літературній енциклопедії (рос.)
• Нігяр Ханум
• Şair Nigar Hanım
• Arslanbenzer H. Nigar Hanım: Cry on my own — Daily Sabah (26/08/2016)