Облога Корфу (1537)

Облога Корфу (1537)
Третя османсько-венеційська війна (1537—1540)
39°37′26″ пн. ш. 19°49′12″ сх. д. / 39.623888888889° пн. ш. 19.82° сх. д. / 39.623888888889; 19.82
Дата: серпень-вересень 1537 року Місце: Корфу Результат: Перемога венеційців
Сторони
Венеційська республіка	Османська імперія Французьке королівство
Командувачі
	Сулейман I Пишний Шехзаде Мехмед Бертран д'Орнесан
Військові сили
	320 кораблів 25 000 солдатів 12 кораблів

Облога Корфу в 1537 році — напад на контрольований Венеційською республікою острів Корфу османського флоту на чолі з султаном Сулейманом I. Облога Корфу стала одним з приводів початку Третьої османсько-венеційської війни (1537—1540), однієї з численних османсько-венеційських воєн того періоду.

Протягом 1537 року між Францією та Османською імперією були узгоджені важливі спільні операції в рамках франко-османського альянсу, в рамках якого османи мали під керівництвом Барбаросси здійснити напад на південну Італію та Неапітанське королівство, а Франциск I мав здійснити напад на північну Італію з армією в 50 000 чоловік. Султан Сулейман особисто очолив перехід 300-тисячної армії з Константинополя до Албанії, звідки війська мали бути переправлені в Італію османським флотом на чолі з капудан-пашею Хайреддіном Барбароссою^[1]. Османський флот в кількості 100 галер було зібрано в Авлоні (Вльора) в присутності французького посла Жана де Ла Форе^[2]. Наприкінці липня 1537 року османська армія висадилися в Кастро, в Апулії, а через два тижні відпливла з великою кількістю захоплених в'язнів^[2]. Барбаросса спустошив регіон навколо Отранто, захопишви в рабство близько 10 000 людей. Однак Франциск не виконав своїх зобов'язань і замість цього напав на Нідерланди.

Після того, як Османський флот полишив Південну Італію, у серпні 1537 року було вирішено використати флот і армію для облоги острова Корфу, володіння Венеційської республіки^[3].19 серпня 1537 року Сулейман вирішив відправити флот з Авлони (сучасна Вльоа в Албанії) до Корфу^[4]. Флот, що складався з близько 320 кораблів^[5] почав обстрілювати Корфу 26 серпня^[4]. На острів були висаджені османські війська чисельністю 25 тис. чоловік^[4].

Османській армії вдалось захопити усі поселення на острові, за виключенням замку Ангелокастро і старої фортеці міста Корфу Пелео-Фруріо, які чинили відчайдушний спротив. Під час облоги до османів на чолі флота з 12 галер прибув французький адмірал барон де Сен-Бланкар, який 15 серпня вийшов з Марселя і прибув на Корфу на початку вересня 1537 року^[2][6]. Сен-Бланкар марно намагався переконати османів знову здійснити набіг на узбережжя Апулії, Сицилії та марки Анкона. Зрештою, Сулейман, стурбований поширенням серед своїх військ чуми^[7], в середині вересня вирішив повернутися зі своїм флотом до Стамбула, так і не завершивши захоплення Корфу^[2].

Французький посол Жан де Ла Форе важко захворів і приблизно в той час помер^[2]. Франциск I нарешті здійснив похід в Італію і досяг Ріволі 31 жовтня 1537 року^[8].

Флот Сен-Бланкара зимував на Хіосі до 17 лютого 1538 року^[9]. Було вирішено, що три кораблі підуть до Константинополя, а решта флоту повернуться до Франції. У Константинополі їх прийняв французький посол Шарль де Марільяк^[10]. Хайреддін Барбаросса оплатив їх витрати і 11 квітня 1538 року французькі галери нарешті вирушили з Стамбулу, щоб повернутися до Ніцци через туніський Монастир^[11].

Наслідком облоги стало те, що венеційці вирішили максимально підсилити оборонні споруди на Корфу, а також укласти в 1538 році проти османів союз з Папою та імперією Габсбургів (Священна ліга), що спонукало початок Третьої османсько-венеційської війни^[12].18 червня 1538 року Франциск I підписав і Ніцці перемир'я з Карлом V, тим самим тимчасово відмовившись від франко-османського альянсу^[13].