Огури

Огу́ри — група кочових племен, які мешкали в степах Європи у II — XIII століттях і розмовляли мовами, що належали до огурської групи тюркських мов.

Назва огурів походить від слова, що позначає «рід» або «групу одноплемінників».

Вважають, що огури, як і інші тюрки, є нащадками сюнну, проте дуже рано відокремилися від загальної маси тюркських племен і мігрували на захід^[1].

Найвідомішими з огурських племен вважають гунів, які в IV — V століттях об'єднали під своєю владою не лише огурів, а сусідні племена сарматів, слов'ян та германців.

Окрім гунів до огурів належали наступні племена та союзи племен:

• Булгари
• Оногури
• Сарагури
• Кутрігури
• Утігури
• Хайлангури
• Альтціагіри
• Акацири
• Савіри
• Авари
• Хазари

Огурськими за своїм походженням були Аварський і Хозарський каганати, Велика Булгарія та її наступники — Волзька Булгарія та Болгарське ханство, населення яких, однак, з часом було асимільоване або ж сприйняло інші тюркські мови.

Єдиним народом, який зберіг огурську мову, вважають чувашів — нащадків мешканців Волзької Булгарії, що не піддалися ісламізації.

Словом «угри», яке є переінакшеним ім'ям огурів, називали також союз племен на чолі з мадярами, які не належали до тюрків, але мали численні контакти з ними, а тому сприймалися як частина огурської спільноти^[1].

Від цього слова, що ніколи не було самоназвою народу походить назва угорців та Угорщини в багатьох європейських мовах.