Олександр фон Цемлінський

Олександр фон Цемлінський
нім. Alexander von Zemlinsky
Основна інформація
Дата народження	14 жовтня 1871(1871-10-14)[1][2][…]
Місце народження	Відень, Австро-Угорщина[4]
Дата смерті	15 березня 1942(1942-03-15)[1][2][…] (70 років)
Місце смерті	Ларчмонт, Мемаронек, Вестчестер, Нью-Йорк, США
Поховання	Віденський центральний цвинтар[5]
Громадянство	Австро-Угорщина
Віросповідання	юдаїзм[6] і протестантизм[6]
Професії	диригент, композитор класичної музики, письменник, педагог, композитор
Освіта	Віденський університет музики й виконавського мистецтва
Вчителі	Anton Doord, Robert Fuchsd, Johann Nepomuk Fuchsd і Антон Брукнер
Відомі учні	Johanna Müller-Hermannd і Альма Малер-Верфель
Мова	німецька
Жанри	опера і симфонія
Magnum opus	Der Kreidekreisd і Sonata in A minor for cello and pianod
Псевдоніми	Al Roberts
Заклад	Національний театр, Divadlo 5. květnad і Nové německé divadlod
Батько	Adolf von Zemlinskyd
У шлюбі з	Louise Zemlinskyd[7]
Брати, сестри	Mathilde Zemlinskyd
Автограф
Файли у Вікісховищі

Олександр фон Цемлінській (нім. Alexander von Zemlinsky; 14 жовтня 1871, Відень, Австро-Угорщина — 15 березня 1942, Нью-Йорк, США) — австрійський композитор і диригент.

Олександр фон Цемлінській народився у Відні, куди його дід, Антон, який одружився з австрійкою, іммігрував з Жиліни (нині в Словаччині, а тоді — в Угорщині). Адольф фон Цемлінській (1845-1900), батько Олександра, був хрещений католиком. Мати Цемлінського Клара Земо (1848-1912) народилася в Сараєво, в родині сефардського єврея і боснійської мусульманки. Перед одруженням на Кларі Земо Адольф Цемлінській перейшов в юудаїзм, до якого з народження належав і Олександр^[8]. Батько Цемлінського додав до свого прізвища аристократичне «фон», хоча ніхто з предків Цемлінського не був аристократом. Також він замінив початкове «S» в «Semlinski» (початковий варіант прізвища) на «Z».

Олександр грав на фортеп'яно з раннього дитинства, прислужував у синагозі, граючи на органі у свята. У 1884 році він вступив до Віденської консерваторії, де навчався у Антона Доора по класу фортеп'яно. У 1890 році виграв консерваторських конкурс. Цемлінський закінчив навчання в 1892 році; в період навчання в консерваторії він займався з Робертом і Йоганном Непомуком Фуксами, Антоном Брукнером, на той же час припадають перші спроби в сфері композиції.

Цемлінський здобув серйозну підтримку Йоганнеса Брамса, з яким його познайомив його викладач, Йоганн Фукс, на запрошення якого, Брамс відвідав прем'єрне виконання першої симфонії Цемлінського (ре мінор) в 1893 році. Брамс високо оцінив молодого композитора і рекомендував його твори видавцю Зімроку для друку.

У 90-х роках Цемлінський знайомиться з Арнольдом Шенбергом, з яким заводить міцну дружбу, а, пізніше, навіть рідниться з ним (коли його сестра, Матильда, виходить заміж за Шенберга). Відомо, що Шенберг брав у Цемлінського ряд уроків по контрапункту.

У 1897 році з великим успіхом відбулася прем'єра Другої симфонії композитора (третьої, якщо вважати в хронологічному порядку, чому власне симфонії іноді привласнюють третій номер). Успіху Цемлінського сприяв Густав Малер, який диригував прем'єрою його опери «Es war einmal...» («Одного разу давним-давно...») в Віденській Придворній опері в 1900 році. У 1899 році Цемлінський отримав посаду капельмейстера у віденському Карл-театрі.

У 1900 році Цемлінський познайомився з Альмою Шиндлер, яка навчалася у нього композиції. Цемлінський зізнався їй у коханні, але отримав відмову — Альма відчувала тиск з боку родичів, які наполягали на припиненні її романтичних відносин з композитором. У 1902 році Альма вийшла заміж за Густава Малера. У 1907 році Цемлінський одружився з Ідою Гутманн, однак шлюб виявився нещасливим. Після смерті Іди в 1929 році, Цемлінській одружився в 1930 році з Луїзою Заксель, яка була на 29 років молодшою Цемлінського і якій він давав уроки співу з 1914 року. Цей шлюб був вдалий і тривав до смерті Цемлінського.

У 1906 році Цемлінський був призначений першим капельмейстером віденської Народної опери. З 1911 по 1927 рік він диригував в Празькій опері, в тому числі і прем'єрою опери Шенберга «Erwartung» («Очікування»); в 1920 році став першим ректором Німецької академії музики, яка тільки відкрилася в Празі. Після тривалого перебування в Празі він переїхав в Берлін, де працював під керівництвом Отто Клемперера як диригент в Опері Кроля. Після приходу нацистів до влади в Німеччині в 1933 році Цемлінський переїхав до Відня, де не обіймав жодної офіційної посади, але продовжував писати музику і виступати як запрошений диригент. У 1938 році він переїхав до Сполучених Штатів і влаштувався в Нью-Йорку. Однак, на відміну від його друга Шенберга, який в той же час емігрував до США і був прийнятий з великим захопленням, Цемлінський в Америці не користувався популярністю. Він припинив писати музику, відчував себе всіма забутим і нікому не потрібним, багато хворів. У 1942 році він помер від пневмонії. Згідно із заповітом Цемлінського, його прах був похований у Відні, місті, яке він завжди вважав рідним.

• Симфонія e-moll (1891, збереглися тільки дві частини).
• Симфонія № 1 d-moll (1892).
• Симфонія № 2 B-dur (1897).
• Drei Ballettstücke. Сюїта з Der Triumph der Zeit (1902).
• «Русалочка» (нім. Die Seejungfrau, фантазія (1902-03, прем'єра відбулася у Відні в 1905).
• Симфонієта, тв.23 (1934, перше виконання — Прага, 1935).

• Sarema, опера в трьох частинах (лібрето композитора, Адольфа фон Цемлінського і Арнольда Шенберга, 1893-95, прем'єра в Мюнхені в 1897^[9])
• Es war einmal..., опера в трьох діях з прологом (лібрето Максиміліана Сінгера, 1897-99, rev. 1912 перша вистава у Відні в 1900 під керівництвом Густава Малера)
• Der Traumgörge, опера в двох діях з епілогом (лібрето Leo Feld, 1904-06, прем'єра в Нюрнберзі в 1980)
• Kleider machen Leute, опера в трьох діях з прологом (лібрето Leo Feld) (три версії, 1908-1909 / 1910/1922), перше виконання у Відні в 1910)
• Eine florentinische Tragödie (Флорентійська трагедія), одноактна опера, тв.16 (лібрето Oscar Wilde / Max Meyerfeld, 1915/16), прем'єра в Штутгарті в 1917)
• Der Zwerg (Карлик), одноактна опера, тв.17 (лібрето Georg C. Klaren за мотивами твору Оскара Уайльда Der Geburtstag der Infantin, 1919-21, прем'єра відбулася в Кельні в 1922 під керівництвом Отто Клемперера)
• Der Kreidekreis (Коло, окреслений крейдою), опера в трьох діях тв.21 (лібрето композитора за мотивами твору Klabund, 1930-32, перша вистава в Цюріху в 1933)
• Der König Kandaules, опера в трьох діях тв.26 (лібрето композитора на базі твори Андре Жида в німецькому перекладі Franz Blei, 1935/36, оркестрування виконане Antony Beaumont (1992-96), прем'єра відбулася в Гамбурзі в 1996)

• Ein Lichtstrahl (A Ray of Light). Мімічна драма для фортеп'яно (сценарій Oskar Geller, 1901, rev. 1902)
• Ein Tanzpoem. Танцювальна одноактна поема для оркестру (Гуго фон Гофмансталь (1901-04, final version of the ballet Der Triumph der Zeit)
• Incidental music for Shakespeare's Cymbeline for tenor, reciters and orchestra (1913-15)

• Frühlingsglaube for mixed chorus and string orchestra (T: Людвіг Уланд) (1896)
• Geheimnis for mixed chorus and string orchestra (1896)
• Minnelied (T: Гейнріх Гейне) for men's choir and chamber ensemble (c. 1895)
• Hochzeitgesang (T: Jewish liturgy) for tenor solo, chorus, and organ (1896)
• Aurikelchen (T: Richard Dehmel) for women's choir (c.1920)
• Frühlingsbegräbnis (Text: Пауль Гейзе) cantata for soprano, baritone, mixed chorus and orchestra (1896/97, rev. C. 1903)
• Horch! vom Hügel, welch 'sanfter Klang
• Schöner Jüngling
• Wie lieblich er ruht
• Stumm in Wehmut schaut der Mong herab '
• Und ein Specht klopft an den Föhrenstamm
• Als so weihevoll der Alte sprach
• Horch! vom Hügel welch 'ein wilder Klang?
• Псалом 83 for soloists, mixed chorus, and orchestra (1900)
• Псалом 23 для хору і оркестру тв.14 (1910, first performance, Vienna 1910)
• Псалом 13 для хору і оркестру тв.24 (1935)

• Waldgespräch (T: Йозеф фон Ейхендорфа) for soprano, two horns, harp and strings (1896)
• Maiblumen blühten überall (T: Richard Dehmel) for soprano and string sextet (c. 1898)
• Sechs Gesänge на вірші М. Метерлінка тв.13 (1913, orchestrated 1913/21))
• Lyric Symphony for soprano, baritone and orchestra тв.18 (на вірші Р. Тагора) (1922-23)
• Symphonische Gesänge for baritone or alto and orchestra op. 20. (T: from Afrika singt. Eine Auslese neuer afro-amerikanischer Lyrik, 1929)

• Lieder тв.2 (1895-96)
• Gesänge тв.5 (1896-97)
• Walzer-Gesänge nach toskanischen Liedern von Ferdinand Gregorovius тв.6 (1898)
• Irmelin Rose und andere Gesänge тв.7 (1898/99)
• Turmwächterlied und andere Gesänge тв.8 (1898/99)
• Ehetanzlied und andere Gesänge тв.10 (1899-1901)
• Sechs Gesänge after poems by Maurice Maeterlinck тв.13 (1913)
• Sechs Lieder тв.22 (1934; first performance, Prague 1934)
• Zwölf Lieder тв.27 (1937)
• Three Songs (T: Irma Stein-Firner) (1939)

• фортеп'янне тріо a-moll (березень 1888 тільки одна частина).
• фортеп'янний квартет D-dur (1892? — 1893?). Партитура загублена, збереглися повна партія альта і перша частина партії віолончелі (в Бібліотеці Конгресу). Прем'єра відбулася 20 листопада 1893 року.
• Струнний квартет e-moll (1893?)
• Струнний квінтет d-moll (17 жовтня — 6 листопада 1894). Перша частина закінчена, від інших тільки начерки.
• Струнний квінтет D-dur (11 січня 1896). Тільки четверта частина. Може бути, новий фінал до квінтету d-moll (1894).
• Тріо d-moll для кларнета (скрипки), віолончелі і фортеп'яно, тв.3 (1896?).
• Струнний квартет № 1 A-dur, тв.4 (розпочато 4 липня 1896).
• Струнний квартет № 2 D-dur, тв.15 (20 липня 1914 — 12 березень 1915).
• Струнний квартет № 3 C-dur, тв.19 (серпень — 13 вересень 1924).
• Струнний квартет (розпочато 22 липня 1927). У шести частинах, три завершені, три — майже завершені.
• Струнний квартет № 4 «Сюїта», тв.25 (1936). Хоча має опус, не публікувалася.
• Квартет D-dur для кларнета, скрипки, альта і віолончелі (серпень 1938). Начерки.
• Три п'єси для віолончелі та фортеп'яно (Гумореска, Пісня, Тарантела; 1891).
• Соната для віолончелі та фортеп'яно a-moll (1894).
• Serenade (Suite) for violin and piano (1895)
• Гумореска (Рондо), для духового квінтету (1939)
• Jagdstück (Мисливський опус) для двох ріжків і фортеп'яно (1939)

• Ländliche Tanze тв.1 (1892)
• Vier Balladen (1892-93)
• Albumblatt (Erinnerung aus Wien) (1895)
• Skizze (1896)
• Fantasien über Gedichte von Richard Dehmel тв.9 (1898)
• Менует (from Das gläserne Herz) (1901)

• Власова Н. О. Олександр Цемлінський. Життя і творчість: монографія. М., 2014. 416 с. + 16 с. вкл. ISBN 978-5-89598-301-0
• Крейнина Ю. В. Цемлинский А. // Музыкальная энциклопедия / под ред. Ю. В. Келдыша. — М. : Советская энциклопедия, Советский композитор, 1982.
• Antony Beaumont: Zemlinsky. Faber and Faber, London 2000, ISBN 0-571-16983-X
• Alexander Zemlinsky: Briefwechsel mit Arnold Schönberg, Anton Webern, Alban Berg und Franz Schreker, hrsg. von Horst Weber (= Briefwechsel der Wiener Schule, Bd. 1). Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 1995 року, ISBN 3-534-12508-8 This volume includes letters by Schoenberg and Zemlinsky concerning their work on Die Seejungfrau and Pelleas and Melisande.
• Zemlinsky, Alexander (von) by Alfred Clayton, in 'The New Grove Dictionary of Opera ', ed. Stanley Sadie (London, 1992) ISBN 0-333-73432-7
• Brown, A. Peter. The Second Golden Age of the Viennese Symphony: Brahms, Bruckner, Dvorák, Mahler, and Selected Contemporaries. — Indiana University Press^[en], 2002. — С. 780—781. — (The Symphonic Repertoire) — ISBN 0253334888.
• Lorraine Gorrell: 'Discordant Melody: Alexander Zemlinsky, His Songs, and the Second Viennese School', Greenwood Press, 2002. ISBN 0-313-32366-6
• Greene, David Mason. Greene's Biographical Encyclopedia of Composers / Petrak, Albert M. — The Reproducing Piano Roll Foundation. — С. 986. — ISBN 0385142781.

• Суспільство Олександра фон Цемлінського [Архівовано 6 липня 2011 у Wayback Machine.]
• Життя Олександра Цемлінського
• Струнний квартет № 1, Op.4. [Архівовано 30 жовтня 2016 у Wayback Machine.] Коротка біографія і музика [Архівовано 30 жовтня 2016 у Wayback Machine.]