Олівін

Олівін
Дорогоцінна відміна олівіну - хризоліт, родовище Naran-Kagan Valley, Пакистан
Загальні відомості
Абревіатура	Ol[1]
Хімічна формула	(Mg, Fe)2[SiO4]
Клас мінералу	ортосилікати
Ідентифікація
Колір	зелений, темно-зелений, жовтий, коричневий, сірий
Форма кристалів	короткостовпчасті призми
Сингонія	ромбічна
Спайність	слабка по {100} і погана по {010}
Злам	раковистий
Твердість	6,5-7
Блиск	скляний
Прозорість	прозорий до непрозорого
Колір риси	біла
Густина	3,27-3,37
Розчинність	форстерит розчиняється в концентрованій HCl з утворенням гелю SiO2, фаяліт з HCl не реагує
Оптичні властивості кристалів
Подвійне променезаломлення	1,682–1,642
Інші характеристики
Плавкість	Тпл. близько 1500 °C
Названо на честь	оливковий
Олівін у Вікісховищі

Олівін — породотвірний мінерал класу силікатів. Ортосилікат магнію та заліза острівної будови. Вміст заліза і магнію змінюється між крайніми членами ізоморфного ряду олівіну: форстеритом Mg₂[SiO₄] і фаялітом — Fe₂[SiO₄]. Олівін складає основні і ультраосновні магматичні породи і є дуже поширеним мінералом в мантії Землі. Це один з найпоширеніших в земній корі мінералів.

Назву цей мінерал отримав від німецького мінералога Авраама Вернера у 1789 році за свій оливково-зелений колір вкраплеників в базальтах^[2]. Синоніми: перидо́т (слово французького походження). Прозорий жовто-зелений до зеленого відтінку олівін, який є дорогоцінним каменем, називають хризолітом.

Хімічний склад олівіну змінюється від істотно магнезіального — форстериту (Fo) Mg₂[SiO₄] до залізистого — фаяліту (Fa) Fe₂[SiO₄], причому існує безперервний ізоморфний ряд між цими крайніми членами, де Mg²⁺ ізоморфно заміщується Fe²⁺. Досконалий ізоморфізм типу твердого розчину встановлений і в ряду фаяліт-кнебеліт-тефроїт. Проте, в ряду Fo-Fa, манган присутній лише в незначних кількостях, що ймовірно пов'язане з незначним вмістом Mn в основних і ультраосновних магмах. Збагачений магнієм тефроїт (пікротефроїт) зустрінутий лише в кількох родовищах. Проміжні члени ізоморфного ряду Fo-Fa майже не містять домішок Ca²⁺. Залізистий аналог монтічеліту — кірштейніт встановлений лише в шлаках металургійного виробництва, але не знайдений в природі. Склад (з порід Везувію, у %): MgO — 51,64; FeO — 5,01; SiO₂ — 42,3.

Сингонія ромбічна. Форми виділення: зернисті агрегати, рідкісні короткостовпчасті призматичні кристали. Густина 3,22-4,39. Твердість 6,5-7,25. Переважно зеленого, жовто-зеленого кольору. Блиск — скляний. Крихкий. Злам раковистий.

Олівін є типовим глибинним високотемпературним мінералом. Під час магматичної кристалізації більш ранні олівіни і олівіни гіпербазитів збагачені Mg порівняно з пізнішими, чи з олівінами основних (і тим більше кислих) порід, склад яких сягає майже чистого фаяліту. В мантії олівін є найпоширенішим мінералом до глибин близько 440 км, де відбувається його поліморфний перехід до рингвудиту з щільнішою кубічною упаковкою.

В земній корі олівін зустрічається зазвичай у недосичених SiO₂ породах. Основні мінерали групи олівіна  — форстерит (Mg₂SiO₄), фаяліт (Fe₂SiO₄), тефроїт Mn₂SiO₄ утворюють ізоморфні ряди, члени яких відомі як власне олівіни, або гортоноліт (Mg, Fe)₂SiO₄, кнебеліт (Fe, Mn)₂SiO₄, пікротефроїт (Mn, Mg)SiO₄. Прозорий різновид — хризоліт. Олівін — важливий мінерал основних і ультраосновних вивержених порід — дунітів, перидотитів, олівінових габро і базальтів, пікритів і ін. Один з найпоширеніших мінералів як на Землі, так і в космосі. Зокрема його знайдено у складі метеоритів, астероїдів^[3], на Місяці^[4], Марсі.

Розповсюдження: Фіршток, Оденвальде, Рьон і Фогельсберґ (Гессен), Кайзерштуль (Баден), Форстберґ (Ейфель) — ФРН; Лангбан (Швеція), Піццо-Фіццо (П'ємонт, Італія); Айн-Тая (Алжир); Есна (Верхній Єгипет); о. Сент-Джон (Червоне море); Красноярський край, Урал, Таймир, Респ. Саха, Забайкалля — РФ та ін. В Україні є на Волині, у Приазов'ї.

Використовують для виготовлення вогнетривів, окремі різновиди — як дорогоцінне каміння.

Розрізняють:

• олівін залізистий (фаяліт);
• олівін вапнистий або кальціїстий (1-й різновид олівіну з вмістом СаО до 14 %; 2-й — моноклінна модифікація ларніту — Ca₂[SiO₄], стабільна нижче 675 °C);
• олівін вапнисто-залізистий (кальціїсто-залізистий, монтичеліт залізистий);
• олівін титановий (різновид олівіну, який містить незначну кількість титану);
• олівін білий (форстерит);
• олівін уральський (помилкова назва демантоїду).

• Найбільший за розмірами огранований хризоліт важить 310 карат. Він був знайдений на острові Зебергет і зберігається у Смітсонівському інституті у Вашингтоні^[5].
• У 2018 році вулкан Кілауеа, під час свого виверження, обсипав гавайців олівінами^[6].

• Перидот
• Хризоліт
• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Олівін // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Олівін // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
• Брянчанинова Н. И. Показатель преломления оливина и серпентинизация пород как элемент минералогического картирования ультрабазитов. — Физ. минералов и их аналогов. / АН СССР. Всес. минерал. общество. Л., 1991, с. 46-53. (Пол. Урал) (рос.)
• Группа оливина //В книге: Дир У.А, Хауи Р. А., Зусман Дж. «Породообразующие минералы» (рос.)
• Криволуцкая Н. А., Соболев А. В., Кузьмин Д. В., Свирская Н. М. Уникальные зональные оливины из ультрабазит-базитового массива Норильского района // ДАН. 2009.Т. 429. № 4. C. 518—522 (рос.)

• Олівін в базі webmineral.com (англ.)
• Олівін в базі catalogmineralov.ru (рос.)