Орки

О́рки (англ. Orcs, рідше orks) — вигаданий вид або раса істот з фантастичних, переважно фентезійних творів. Зазвичай зображаються кремезними варварами зі звіриними рисами. Належать до стандартних видів фантастичних істот. Запроваджені Джоном Толкіном як злі істоти-ординці, подібні на людей, але приземкуваті, з великим іклами, гострими вухами. Пізнішими авторами образ орків було розвинуто додаванням рис шляхетних дикунів.

Персонажі, що позначаються етимологічно або фонетично близькими словами, присутні в багатьох творах європейської літератури [за Оксфордським словником англійської мови, Orc/ork], але в жодних традиційних віруваннях не виділялися в окремий вид істот. «Орк» бувало тільки додатковою назвою деяких створінь, або складовою назви.

Вважається, що це слово походить від латинського Orcus — Орк Діспатер, імені одного з давньоримських божеств смерті і підземного світу. Воно присутнє в деяких текстах в складових словах orcnéas (демони-мерці) і orcþyrs (орктурси — орки-гіганти, плем'я демонів-велетнів). У «Беовульфі» орки нарівні з Йотунами і ельфами названі в числі нащадків Каїна і ворогів роду людського.

Говорячи про проблему прототипів персонажів книг Толкіна, Т. Шіппі зауважив: «кількість знайдених і використаних ним культурних відповідностей була для нього не так важливою; мабуть, найбільше значення Толкін надавав окремим поемам, казочкам, фразам, образам, приділяючи саме їм найбільше уваги і використовуючи їх як точки кристалізації при описі цілих рас і племен». Щодо орків нам відомо про такі «точки кристалізації» від самого письменника. За твердженням самого Толкіна, джерелом терміна «орк» для нього стало давньоанглійське слово orc, відповідне значенням «турс (огр)», «демон пекла». У фрагментах давньоанглійською мовою Толкін використовує цю ж форму написання. Характерно, що в найраніших варіантах мови квенья, вигаданої Толкіном, термін «орк» (Ork (orq-)) розшифровувався саме як «чудовисько», «огр», «демон»^[1].

Англійською слово орк має два варіанти написання: в більшості творів Толкін, за рідкісними винятками, вживає форму Orc, у пізніх текстах (з кінця 1960-х років) набуває поширення Ork^[2].

Запровадив орків письменник Джон Толкін як потворних варварів, котрі служать силам Зла, поєднуючи в собі найгірші людські риси, військову міць та винахідливість. Вони з'явилися вже в найраніших з відомих текстів Толкіна, що належать до групи «Втрачених сказань» (1914—1917), та фігурують у численних інших, головними з яких є «Володар Перснів» та «Гобіт». У творах Толкіна припускається, що орки первинно були ельфами, яких полонив і спотворив Моргот, перетворивши на своїх слуг. Щодо вигляду, письменник описував у своїх творах орків негарними, приземкуватими, з довгими вухами та іклами, що стирчать із пащі, зі шкірою неприродного для людей кольору. В листах він уточнював, що ці істоти нагадують монголоїдів з найнеприємнішими (для європейця) рисами зовнішності. На рівні чуток у Толкіна згадується, що орки можуть породжувати гібридів з іншими людиноподібними істотами. Втім, потворні риси, як слідує з текстів, не були сильно виражені, позаяк різні персонажі часом плутають орків із гномами, гобітами та навіть здичавілими ельфами^[2].

Припускається, що підґрунтям виникнення образу толкінівських орків як варварів, що загрожують цивілізованому світу, стало піднесення в XIX — початку XX століття Оттоманської імперії та Німеччини. Їх участь у Першій світовій війні, що мала нищівні наслідки для Європи, послугувала прообразом орчої навали у творах Толкіна^[3].

Толкінівські орки є зразком для орків у більшості творів інших авторів. Практично з моменту виникнення образ орків перебував у тісній взаємодії з образом гоблінів. Найчастіше ці два терміни вживаються як синоніми, наприклад, у словнику голдогріна Толкіна (мови гномів-Нолдолі) слово «гонг» пояснюється як «один з племені орків, гоблін». Однак у ряді фрагментів ці істоти постають як зовсім різні групи персонажів. Так, згадується про «орків і гірських гоблінів», про «орків і бродячих гоблинів». З низки фрагментів можна зрозуміти, що це споріднені істоти — або гобліни є частиною народу орків: «це гобліни Мелькора, гірські орки», чи навпаки. Отже, орки, хоча й були споріднені гоблінам, мислилися письменником більш небезпечними створіннями, про це свідчить фрагмент опису орків: «вони також можуть бути названі гоблінами, але в давні дні вони були сильними, жорстокими і лютими».

У своїх листах Толкін наводить опис зовнішності: «орки кряжисті, приземкуваті, жовтошкірі, з приплющеними носами, широкими ротами і вузькими очима». Вони завжди ходили неохайними і брудними, носили грубий одяг, кольчуги, шоломи, черевики, підбиті цвяхами, або чорні обладунки. Користувалися загнутими мечами, сокирами, списами, кинджалами та луками зі стрілами. Для координації дій війська орків послуговувалися барабанами, музичними рогами й ріжками. При облозі міст і фортець орки застосовували величезні каменеметальні машини, тарани, драбини, мотузки з гаками і горючі матеріали; їздили верхи на вовках варгах. Знали різноманітні лікувальні зілля й мазі.

Оркам приписувалося житло племенами під землею, оскільки вони слабнуть від сонячного світла. Подібно до гномів, вони здатні рити тунелі й маскувати їх. Толкін описував харчування цих істот різноманітним, втім, вони полюбляють м'ясо різних тварин, рибу, а також поїдають полонених. Канібалізм у них також практикувався, але вважався ганебним. Вони практикували катування полонених заради забави і наругу над трупами ворогів, проте знали між собою дружбу і борг. За смерть своїх вождів вони мстилися, переслідуючи кривдників далеко за межами печер. В орків була своя мова, недоладна, сповнена лайок і повторень одного й того ж^[2].

Пізніші автори по-різному бачили роль орків у своїх вигаданих світах і, відповідно, по-різному пояснювали їхнє походження. Зазвичай орки вважаються спорідненими істотами з гоблінами, тролями, хобгоблінами та гремлінами. Майже всюди ці істоти наділені варварською натурою, схильні до війни, насилля та підлості. В настільних рольових іграх другої половини XX століття на кшталт Dungeons & Dragons орків упроваджено як типових ворогів — сильних людиноподібних істот з коричневою чи зеленою шкірою. В Dungeons & Dragons з'явилося офіційне твердження, що орки здатні давати гібридів з іншими видами, породжуючи орк-гоблінів, орк-людей тощо. Оркам приписувалося життя племенами, що не визнають нічиєї влади, вони грубі, неохайні, задирливі^[1].

Настільна гра Warhammer Fantasy популяризувала образ орків як кремезних варварів з монголоїдними рисами культури на кшталт монгольської орди. У світі гри вони одні з представників «зеленошкірих», до яких належать гобліни та подібні істоти. Вони покладаються на грубу силу при набігах на цивілізовані народи задля грабунків та у суперечках за владу. Але орки достатньо кмітливі, щоб вигадувати ефективні тактики, користуються бойовими машинами та підтримкою приборканих чудовиськ. Також їх описано як високоорганізованих грибів, тому орки розмножуються нестатево спорами й ростуть у землі, постійно поповнюючи свої клани^[4].

У Warhammer 40,000 образ орків розвинуто на основі Warhammer Fantasy. Тут вони володіють вродженим знанням технологій та здатні не лише конструювати різноманітні грубі, але ефективні машини, а також подорожувати космосом. Вони не злі в звичайному розумінні, сенс їхнього життя — це війна, не важливо з ким і з якою метою, оркам важливий сам процес. На відміну від Fantasy, в Warhammer 40,000 орки часто мають комічний складник образу, їм притаманний гротеск, відсилки до різних сучасних і минулих культурних феноменів^[5][6].

У серії відеоігор Warcraft образ орків переосмислено. Тут вони — кремезні зеленошкірі варвари, однак не злі від природи. Вони мають поняття честі, живуть у союзі з іншими істотами. Їм приписувалося цінування родини, чітк розмежовані ґендерні ролі. До їх образу додалися елементи індіанців Північної Америки: шанування духів природи, тотемів, шаманська магія^[7][3].

Сучасні орки виражено маскулінні, тобто, втілюють усі стереотипні риси чоловіків патріархального суспільства: вони фізично сильні, м'язисті, грубі. Типово орки виражено гетеросексуальні та при цьому зверхні до жінок^[8]. У цілому в образі орків присутня дегуманізація, вони нагадують людей, але мають тваринні риси, що підкреслюють їхню загрозливість^[9].

Під час Російсько-української війни орками (за зразком орків Толкіна) українські ЗМІ стали називати російські війська. Поширені такі проведення паралелей між ними, як дезорганізованість, звірина жорстокість та відсутність гуманізму^[10].

• Дегуманізація
• Демонізація ворога