Палац Балів
Палац Балів | |
---|---|
Країна | Україна |
Територіальна одиниця | Львівська область |
Місцезнаходження | село Тулиголове |
49°35′48″ пн. ш. 23°37′36″ сх. д. / 49.596581° пн. ш. 23.626571° сх. д. | |
Стиль | французький неоренесанс |
Архітектор | Владислав Галицький |
Спорудження | 1898-1899 |
Відомі мешканці | Станіслав Баль, Марія Баль |
Сучасний стан | потребує реставрації і охорони |
Палац Балів у Вікісховищі |
Палац Балів у селі Тулиголове на Львівщині збудований у 1898-1899 роках за проєктом львівського архітектора Владислава Галицького у стилі французького неоренесансу. У деяких джерелах архітекторами палацу згадуються австрієць Фердинанд Фелльнер і німець Герман Гельмер[1], автори проєкту Будинку вчених (колишнє Шляхетське казино) у Львові та Гессенського державного театру[en] у Вісбадені[2]. Будівля палацу цегляна, двоповерхова, майже квадратна в плані. Автором скульптурного оздоблення, яке вважається найбагатшим з усіх палацових резиденцій Львівщини, був львівський скульптор Петро Герасимович[3].
Історія[ред. | ред. код]
Маєтностями в Тулиголовому на початку ХІХ століття володів рід Оссолінських, від якого село перейшло до родини Балів гербу Ґоздава[4]. «Батько польської історії» Ян Длугош вважав, що Балі — це польський рід з гербом білих лілій на червоному полі. Проте, можливо, цей герб походить з Угорщини, звідки родина переїхала в XIV столітті. Деякі історики стверджують, що походження Балів русинське (українське).
Викупивши маєток в Оссолінських, Станіслав Баль і його дружина Марія з Бруницьких, наприкінці ХІХ століття збудували новий великий палац.
Марія Бруницька народилася в сім'ї барона Северина Бруницького, польського землевласника, і його дружини Ядвіги Марії Криспіної Загурської у їхньому заміському маєтку в Заліщиках. Вона була польської баронесою і протягом усього життя була музою Яцека Мальчевського, відомого польського національного художника, чиї роботи зберігалися в палаці.
З приходом совітів палац був націоналізований (тут була МТС[5]), а власники виїхали за кордон, де і провели останні роки свого життя.
У колишній резиденції у 1954 році розмістили туберкульозний диспансер. Очолив його Паньків Володимир Михайлович, який був головним лікарем до 1958 року. Рішенням Львівської обласної ради від 9 червня 2017 року тублікарня припинила свою діяльність[5]. Перед закриттям полагодили дах, покривши його металочерепицею[6]. У 2020 році обласне керівництво зупинило охорону будівлі. Палац був повністю відчинений[5].
Родинна каплиця-усипальниця Балів[ред. | ред. код]
На території кладовища у Тулиголовому, навпроти головних воріт збереглися руїни родинної каплиці Балів[7]. Це будівля у стилі класицизму прямокутної форми з 3-бічною замкненою вівтарною частиною. На фасаді є 2-колонний портик з трикутним фронтоном і гербовим картушем. Каплиця збудована на початку ХХ століття. В тимпані фронтону можна розгледіти родинний герб Балів. В інтер'єрі збереглися кам'яні епітафії семи членів роду[5].
Сучасний стан[ред. | ред. код]
Увійти до палацу з боку двору можна через засклену веранду, поруч з якою розташована напівкругла прибудова з високими вікнами. Балкони мають ковані металеві огорожі. До палацу примикає великий парк. Добре збереглися масивні дерев'яні сходи (схожі на ті, що у Будинку вчених у Львові), вирізьблений герб родини Балів, п'єци, ліпнина на стелях. На території маєтку також збереглися два флігелі, колишні стайні, конюшні та господарські приміщення.
З 2017 року будівля палацу пустує. У 2019 році, під час бурі, дах будівлі було пошкоджено зламаним деревом і тепер будівля повільно руйнується[6]. Маєток є власністю Львівської обласної ради, але поки що не належить до Державного реєстру нерухомих пам'яток України[8], і тому не має офіційного статусу пам'ятки архітектури[9][10].
3 січня 2021 року на своїй фейсбук-сторінці, а також сторінці Комарнівської ОТГ[11], Микола Кремса опублікував світлини та відео, які засвідчують занедбаний стан палацу та об'єктів довкола. Відсутність охорони в будівлі спричинила крадіжки, зокрема дверцят з п'єців, а також дверей і вікон[12]. 4 січня 2021 року Володимир Іванюк подав депутатський запит до Львівської обласної ради щодо відновлення охорони Палацу Балів. Комарнівська міська рада підтримала запит одноголосно[13]. У Львівській обласній раді заявляють, що на охорону палацу на рік потрібно 400 тисяч гривень, однак таких грошей у бюджеті немає. Тому розглядають два варіанти для палацу: оренда приміщення для приватного геріатричного пансіонату або використання для іншої установи обласного підпорядкування, можливо, у сфері культури[9].
23 листопада 2022 року палац передано у розпорядження Історико-краєзнавчого музею у Винниках[14].
Туризм[ред. | ред. код]
Палац Балів включено до нового туристичного маршруту «Королівський шлях», що пролягатиме зі Львова через Комарно, Тулиголове, Вишню, Самбір та Лаврів[14]. Ініціатором розроблення маршруту є Ігор Тимець, директор Історико-краєзнавчого музею у Винниках[15].
14 жовтня 2023 року у рамках програми Вікіконференції 2023 у місті Комарно, учасники заходу відвідали також Палац Балів.
- Учасники Вікіконференції 2023 у Палаці Балів
- Учасники Вікіконференції 2023 у Палаці Балів
- Учасники Вікіконференції 2023 у Палаці Балів
- Учасники Вікіконференції 2023 у Палаці Балів
- Палац Балів
Галерея[ред. | ред. код]
- Портрет Марії Баль. Автор - Яцек Мальчевський
- Ґоздава (герб)
- Палац Балів
- Вирізьблений герб родини Балів
- Родинна каплиця Балів
- Парадні сходи
- Дерев'яна галерея другого поверху
- Фрагмент інтер'єру
- Австрійський п'єц і ліпнина на стелі
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Roman Aftanazy, Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej, wyd. drugie przejrzane i uzupełnione, t. 7: Województwo ruskie, Ziemia Halicka i Lwowska, Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1995, s. 584-586, ISBN 83-04-04229-0, ISBN 83-04-03701-7
- ↑ Bal's Palace | Objektansicht. www.kuladig.de. Процитовано 25 січня 2021.
- ↑ Тулиголове | Україна Інкогніта. ukrainaincognita.com. Процитовано 7 січня 2021.
- ↑ Пам’ятки культурної спадщини. www.gorodok-vlada.gov.ua (укр.). Процитовано 7 січня 2021.
- ↑ а б в г Шніцар С. (2021). Тулиголови крізь глибину століть до сьогодення. Краєзнавчо-історичне дослідження з історії села. Львів: Видавничий Дім "Панорама". с. 272.
- ↑ а б Пам’ятки маловідомого села Тулиголови на Львівщині. Фотографії старого Львова (укр.). 4 червня 2020. Процитовано 7 січня 2021.
{{cite web}}
:|first=
з пропущеним|last=
(довідка) - ↑ ➤ Тулиголове Цікаві місця • Пам'ятки • Що подивитись у Тулиголове?. Україна Інкогніта (укр.). Процитовано 16 жовтня 2023.
- ↑ Міністерство культури України :: Державний реєстр нерухомих пам'яток України. mincult.kmu.gov.ua. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 7 січня 2021.
- ↑ а б На Львівщині мешканці села хочуть відновити закинутий палац кінця XIX століття. Суспільне. 12 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.
- ↑ На Львівщині руйнується палац польських шляхтичів із родини Балів. Процитовано 17.01.2021.
- ↑ Місто Комарно/official. www.facebook.com (укр.). Процитовано 7 січня 2021.
- ↑ Mykola Kremsa. www.facebook.com (укр.). Процитовано 7 січня 2021.
- ↑ Володимир Іванюк. www.facebook.com (укр.). Процитовано 7 січня 2021.
- ↑ а б Zaxid.net. Покинутий палац XIX ст. на Львівщині передали музею для розвитку туризму. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 8 січня 2023.
- ↑ Королівський шлях: новий турмаршрут проляже через Львів, Комарне, Тулиголове, Вишню, Самбір та Лаврів. DailyLviv.com (укр.). Процитовано 8 січня 2023.