Пам'ятник Олександрові Пушкіну (Харків)
| Пам'ятник Олександрові Пушкіну | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Пам'ятник Олександрові Пушкіну | ||||
| | ||||
| Тип | скульптура[d] | |||
| Статус спадщини | Державний реєстр нерухомих пам'яток України | |||
| Країна |  Україна | |||
| Розташування | Харків | |||
| Скульптор | Борис Едуардс | |||
| Матеріал | Бронза | |||
| Засновано | 26 травня 1904 | |||
| Встановлено | 26 травня 1904 року | |||
| Стан | демонтовано | |||
 Пам'ятник Олександрові Пушкіну у Вікісховищі | ||||
Па́м'ятник Олекса́ндрові Пу́шкіну в Харкові — колишній пам'ятник-погруддя російському поетові Олександру Пушкіну в місті Харкові. Був встановлений на Театральній площі у 1904—2022 роках. Демонтований 9 листопада 2022 року в рамках деколонізації після початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну.
Історія[ред. | ред. код]
Пам'ятник Пушкіну у Харкові вирішили встановити у 1899 році до 100-річчя з дня народження письменника. Але відкритий він був 26 травня 1904 року. Він був розташований на початку Театрального скверу.
Через п'ять місяців після встановлення пам'ятника, у ніч на 31 жовтня 1904 року, на хвилі передреволюційних подій активісти підпільної терористичної групи «Оборона України», створеної на базі партії УНП з ініціативи Миколи Міхновського, спробували підірвати пам'ятник [1]. Внаслідок вибуху бюст не постраждав, відкололася лише частина постаменту. При цьому в будинках біля площі Поезії вибуховою хвилею повибивало шибки[2]. Один з організаторів підриву Микита Шаповал згодом пояснював:
«Я був переконаний, що доки на Україні нема пам'ятника Шевченку — не сміє стояти інший пам'ятник».[3]
В 1909 році до сторіччя з дня народження письменника в аналогічному стилі на іншому кінці скверу був споруджений бюст Гоголю.
Бюст демонтували 9 листопада 2022 р. та вивезли на зберігання[4].
Опис[ред. | ред. код]
Бронзовий бюст був встановлений на чотиригранному постаменті з сірого граніту. Пушкін був увінчаний лавровою гірляндою. На постаменті був надпис: рос. «Александру Сергеевичу Пушкину город Харьков».
Скульптор — Борис Едуардс. Офіційна назва: «Пам'ятник поету О. С. Пушкіну» . Пам'ятник був об'єктом культурної спадщини національного значення (пам'ятка монументального мистецтва), охоронний номер 200010-Н[5].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ С.Щур Україна терористична: «Оборона України» та Микола Міхновський
- ↑ Харьковские памятники: Каразина четырежды переселяли, Пушкина взрывали, Шевченко увезли в столицу // Комсомольская правда в Украине. — 1 октября 2009 года http://kp.ua/daily/011009/196360/print/
- ↑ Микита Шаповал: Схема жеттєпису. Біографія. Листи. Музей голодомору. https://www.facebook.com/events/1247884572586633/
- ↑ Пушкіна в Харкові більше немає. 2day.kh.ua (укр.). Процитовано 9 листопада 2022.
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 р. N 928
Джерела[ред. | ред. код]
- «В городе. Харьков» № 2 «Харьков туристический. 100 мест, которые нужно увидеть». — Харків : «Тєлєнєдєля-Харків», 2011. — С. 15. — 10 000 прим.(рос.)
- Авторський колектив під керівництвом А.П. Голікова. Харьков. Краткая справочная книга. — Харків : Прапор, 1976. — С. 271. — 50 000 прим.(рос.)
- Парамонов Андрій Федорович. Харків. Харківська область.Шляхами Слобідської України. Путівник. — Харків : Біблекс, 2008. — С. 32. — ISBN 978-966-2950-20-5.(рос.)
- сост. А.Ю. Лейбфрейд, В.А. Реусов, А.А, Тиц. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель. — Харків : Прапор, 1985. — С. 47. — 10 000 прим.(рос.)
- Дьяченко Н.Т. Улицы и площади Харькова. Очерк. — 4-те, виправлене і доповнене. — Харків : Прапор, 1977. — С. 140. — 50 000 прим.(рос.)
- С. Посохов, О. Денисенко. Харьков: Путеводитель. — 2-ге. — Харків : Золоті Сторінки, 2008. — С. 42. — 2 000 прим. — ISBN 978-966-400-087-8.(рос.)
| |||||||||||||