Парутине
| село Парутине | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Миколаївська область | ||||
| Район | Миколаївський район | ||||
| Громада | Куцурубська сільська громада | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1789 | ||||
| Населення | 1996 | ||||
| Площа | 2,17 км² | ||||
| Густота населення | 919,82 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 57540 | ||||
| Телефонний код | +380 5154 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 46°42′23″ пн. ш. 31°53′48″ сх. д. / 46.70639° пн. ш. 31.89667° сх. д.Координати: 46°42′23″ пн. ш. 31°53′48″ сх. д. / 46.70639° пн. ш. 31.89667° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря | 24 м | ||||
| Водойми | Бузький лиман | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 57550, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Куцуруб, вул. Очаківська, 120 | ||||
| Карта | |||||
  Парутине | |||||
 Парутине | |||||
| Мапа | |||||
 | |||||
| | |||||
Пару́тине (в минулому — Іллінське) — село в Україні, у Куцурубській сільській громаді Миколаївського району Миколаївської області. Населення становить 1996 осіб.
Поряд із селом розташований Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія».
Історія[ред. | ред. код]
Поселення заснували в 1789 році члени релігійної секти пилипонів, що втекли з Дону в 1708 році після поразки повстання Кіндрата Булавіна. Отаман Ігнатій Некрасов повів їх на територію Румунії. Нащадки некрасівців переселилися на берег Бузького лиману з Чобричів на Дністрі, поставивши 37 хат і каплицю. Переселенці займалися хліборобством і риболовлею.
У 1792 році, після закінчення російсько-турецької війни 1787—1791 рр., понад 12 тис. десятин землі на правому березі Бузького лиману, куди входило і поселення на місці Парутине, Катерина II подарувала графу Іллі Безбородьку, після чого поселенці залишили ці місця і повернулись до Дністра. Безбородько заселив поселення кріпаками з Чернігівщини та інших місцевостей України. Село перейменували на Ільїнське. Однак збереглася і його попередня назва.
За даними ревізії 1795 року в Ільїнському мешкало 324 людини. Село входило до Херсонського повіту Новоросійської, а з 1827 року — до Одеського повіту Херсонської губернії. На 1858 рік Ільїнське згадується в джерелах як містечко, у якому налічувалося понад 100 дворів з 864 кріпаками.
Станом на 1886 у містечку Іллінське, центрі Анчекрак-Іллінської волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 1165 осіб, налічувалось 220 дворових господарств, існували православна церква, телеграфна станція, лавка[1]. За 3 версти — маяк. За 10 верст — православна церква, телеграфна станція, лавка. За 12 верст — православна церква, телеграфна станція, рибний завод, лавка. За 13 верст — маяк. За 15 верст — паровий млин. За 26 верст — трактир. За 28 верст — монастир, православна церква, лавка. За 45 верст — православна церква.
За часів СРСР в селі був колгосп імені Леніна, а в 1969 році на його базі заснували винрадгосп «Ольвія», який спеціалізувався на вирощуванні винограду та виробництві вина, його прибуток перевищував мільйон радянських карбованців на рік. Він вирощував елітні сорти винограду, з плодів яких робили шампанське, коньяки, деякі сорти вин.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1897 осіб, з яких 861 чоловік та 1036 жінок.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1992 особи.[3]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 87,63 % |
| російська | 11,82 % |
| молдовська | 0,25 % |
| білоруська | 0,15 % |
| вірменська | 0,10 % |
| гагаузька | 0,05 % |
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Історія села Парутине (2012) від Миколаївської обласної спілки краєзнавців
- Хождение к морю // Николаевский Базар(рос.)
- Погода в селі Парутине
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
 | Це незавершена стаття з географії Миколаївської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
| |||||
