Пейзаж з місячним сяйвом (Гверчіно)
| італ. Paesaggio al chiaro d luna | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Гверчіно |
| Час створення: | 1616 |
| Розміри: | 55 × 71 см |
| Висота: | 55 см |
| Ширина: | 71 см |
| Матеріал: | олійні фарби на полотні |
| Жанр: | пейзаж |
| Зберігається: | Національний музей Швеції |
| Музей: | Національна галерея, Стокгольм, Швеція |
| Інвентарний номер: | NM 3110[1] |
«Пейзаж з місячним сяйвом» — картина художника Італії 17 століття Гверчіно (Нац. галерея, Стокгольм, Швеція.)
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (березень 2011) |
Італійські художники не дуже полюбляли пейзажі і не дуже їх малювали. Людина, краса її обличчя, її тіла як божої побудови, як втілення божої мудрості полонила їх більше. І лише в портретах чи в релігійних композиціях, де було потрібне середовище, на тлі виникав пейзаж. А Караваджо взагалі відмовлявся від створення пейзажів в своїх картинах. І лише зрідка, як виняток, натяк на пейзаж з'являвся в його творах(«Відпочинок Святої Родини на шляху до Єгипту», галерея Доріа-Памфілі, Рим.)
В творчому доробку Гверчіно є декілька чистих пейзажів, що показник засвоєння пейжажної тематики і італійцями 17 століття в живопису бароко. Адже вони добре знали пейзажі майстрів Нідерландів 16 століття і голландських майстрів 17 століття. До того ж, деякі майстри Північної Європи роками працювали в Італії і роками малювали пейзажі (Пітер Брейгель,Клод Лоррен, Адам Ельсгаймер, Ніколя Пуссен,Адріан Блумарт).Пейзаж, наприклад, добре доповнює характеристику моделі в «Портреті Давида Йоріса» пензля Яна Скореля, в портретах Дюрера, Мемлінга.
У Гверчіно небагато пейзажів. Але вони зустрічаються як у його фресках («Збирання стебел коноплі», «Жнива») так і в станкових композиціях. Пейзаж займає головне місце і в картині «Концерт просто неба», Уффіці, Флоренція.
Палкий послідовник Караваджо, Гверчіно лише в пейзажах повністю відходив від заповітів і методів караваджизму. Здається, усю силу синіх фарб художник виплеснув на полотно, аби створити цю феєрію вечірнього неба. Стафажних постатей дуже мало. На присутність людей натякають лише човен та карета з панами, що поспішають до ночі доїхати до своїх осель. Після нагромадження людських тіл в релігійних композиціях Гверчіно, «Пейзаж з місчним сяйвом» дивує глибинами неба і красою природи, якій байдуже до людей і їх божевільного існування.
{{|Мистецтво|Бароко}}