Петар Нейков
| Петар Нейков | |
|---|---|
| болг. Петър Нейков | |
| Народився | 1879 Бреїла |
| Помер | 1968 Софія |
| Поховання | Центральний цвинтар Софіїd |
| Діяльність | дипломат, публіцист |
| Alma mater | Женевський університет |
Петар Нейко (болг. Петър Нейков; нар. 1879, Бреїла — пом. 1968, Софія — болгарський дипломат і публіцист. Консул Болгарії в Києві, Українська Держава (1918)[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у Браїлі, Валахія. Його батько родом з Копривштиці і його мати з Свіштова. Його бабуся по материній лінії була грекинею з Принцевих островів в Мармуровому морі недалеко від Стамбула. Вчився в Браїлі, Свіштові та Софії. Між 1899 і 1903 вивчав право у Женеві. Одружився зі швейцаркою, дочкою багатого власника пивоварного заводу в Женеві.
Після закінчення університету він приєднався до Міністерства закордонних та релігійних справ Болгарії. Співпрацював з гумористичною газетою «Болгарія» під псевдоніми «Дипломатус Магнус» і «Магнус». Через символічний протест проти короля Фердинанда I в 1905 був звільнений з міністерства.
З 1906 почав викладати у вищій школі та займався журналістикою. Підтримував дружні відносини з такими людьми, як Александр Малинов, Елин Пелин, Александар Божинов, Александар Балабанов, Іван Вазов.
У 1905 зустрів Лору Каравелову, зустрічається з нею з перервами до 1910 і через неї розлучився зі своєю першою дружиною.
Навесні та влітку 1918 р. був направлений асистентом посла Івана Шишманова в болгарське дипломатичне представництво в Українській Державі, здійснював консульські функції.
З листопада 1918 по 1920 рік керував болгарською місією в Будапешті.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Петър Нейков, «Техните образи. Спомени», Издателство «Български писател», София, 1956.
- Петър Нейков, «Завчера и вчера. Скици от миналото», Издателство «Български писател», София, 1959; преиздадена през 1981 г.
- Петър Нейков, «Спомени за Кирил Христов». В: «Кирил Христов, Димитър Бояджиев, Теодор Траянов в спомените на съвременниците си», Издателство «Български писател», София, 1969.
- Петър Нейков, «Спомени», Издателство на Отечествения фронт, София, 1990.
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- «Как са плащали на известните ни автори в началото на XX век?», литературна анкета на Петър Нейков (болг.)
- «Съпроводен от попътен вятър» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], интервю на Емил Басат с Тодор Нейков, син на Петър Нейков (болг.)
- Доц. д-р Гергана Н. Начева «Мемоаристиката на Петър Нейков като щрихи към една отсъстваща интелектуална история» [Архівовано 13 серпня 2017 у Wayback Machine.], сп. «Съвременна хуманитаристика», бр. 2, 2010, С. 39—50. (болг.)
- Текст на Конвенцията от Монтрьо за режима на преминаване през Черноморските проливи от 1936 г. [Архівовано 13 серпня 2010 у Wayback Machine.], wikisource.org.