Печенга (смт)

місто Печенга
рос. Печенга
Герб Прапор
Карта розташування міського поселення Печенга
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Мурманська область
Муніципальний район	Печензький район
Код ЗКАТУ:	47 215 562
Код ЗКТМО:	47615162051
Основні дані
Статус міста	1945
Населення	2910 осіб (2010)
Площа	150,55 км²
Поштові індекси	184410
Телефонний код	+7 81554
Географічні координати:	69°33′14″ пн. ш. 31°13′36″ сх. д. / 69.5538888889167879° пн. ш. 31.22666666669477920° сх. д. / 69.5538888889167879; 31.22666666669477920Координати: 69°33′14″ пн. ш. 31°13′36″ сх. д. / 69.5538888889167879° пн. ш. 31.22666666669477920° сх. д. / 69.5538888889167879; 31.22666666669477920
Часовий пояс	UTC+4
Висота над рівнем моря	5 м
Водойма	річка Печенга
Схема міста
Влада
Міський голова	Тимохін Дмитро Іванович
Печенга у Вікісховищі

Печенга (у 1920–1944 Петсамо, фін. Petsamo) — селище міського типу в Печензькому районі Мурманської області. Входить в однойменне міське поселення. Розташоване на річці Печенга, за 100 км на північний захід від Мурманська, неподалік від Печензької губи Баренцевого моря.

Населення селища — 2910 осіб (2010 рік). На відміну від району, офіційних символів у селища немає.

У районі Печенга жили саами.

У Росії Печенга стала відома після того, як в 1532 — 1533 роках, з благословення Новгородського архієпископа Макарія, преподобний Трифон Печензький побудував православний храм і заснував на річці Печензі монастир в ім'я Святої Трійці, для навернення місцевих жителів у православну віру. Через півстоліття, у 1589 році шведи зруйнували монастир. Потім, за указом царя Федора Іоанновича, монастир перенесли за річку Колу «проти острогу на острові». А на місці зруйнованого монастиря побудували церкву імені преподобного Трифона, страны северныя просветителя, Печенгского чудотворца, а над могилою святого — храм Стрітення Господнього. 1764 у монастир був закритий, в 1885 у відновлений «для протидії пропаганді католиків, лютеран та розкольників і для поширення православ'я серед лопарів».

Селище входило спершу до складу Архангелогородської губернії, а пізніше — Архангельського краю (губернії).

Під час першої світової війни порт Ліїнахамарі неподалік мав велике значення для економіки Фінляндського князівства та Росії через німецьку загрозу на Балтійському морі.

За підписаним в 1920 році Тартуським мирним договором, по завершенні першої радянсько-фінської війни (1918—1920) район навколо Печенги відходив до Фінляндії. В 1921 році у районі були знайдені родовища нікелю, у 1934 оцінені в п'ять мільйонів тонн. У 1935 році почався видобуток нікелю французькими і канадськими компаніями. Це мало важливе значення для економіки Фінляндії.

У 1931 закінчено будівництво дороги між Печенгою і містом Соданкюля, розпочате в 1916. Це привернуло в район Печенги туристів, так як тут знаходився єдиний на той час фінський порт на Баренцевому морі, до якого можна було добратися на автомобілі.

Під час радянсько-фінської війни 1939—1940 СРСР зайняв район Печенги, проте після закінчення війни повернув його Фінляндії, за винятком західної частини півострова Рибачого. Згідно з деякими точкам зору, це було зроблено через можливі ускладнення з урядами країн, які вели видобувну діяльність в районі (концесію на рудник мав англо-канадський нікелевий трест); за іншою версією, у результаті війни СРСР придбав лише невеликі території, в основному необхідні для захисту від вторгнення.

Починаючи з 1941, Печенга використовувалася німецькими військами та їх фінськими союзниками для атак на Мурманськ. В результаті Петсамо-Кіркенеської операції 1944, Печенга була зайнята Червоною Армією, а потім, на підставі угоди про перемир'я, 19 вересня 1944 увійшла до складу Мурманської області РРФСР.

Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 27 листопада 1945 Печенга була віднесена до категорії робочих селищ.

Після війни видобуток корисних копалин в районі було розширено, що негативно позначилося на навколишньому середовищі. Безпосередньо селище Печенга за радянських часів розвивалося навколо військових частин, і, в основному, управлялося військовими.

У 1990-2000-ні роки Печенга і прилеглі селища, де знаходяться військові частини, прийшли в занепад. У них існують проблеми з забезпеченням комунальними послугами.

Влада в селищі була нещодавно передана цивільним структурам, проте велика частина житла і побутових об'єктів досі належить військовим.

• Майла Нурмі (1921—2008) — культова кіноактриса фільмів жахів
• Ваколюк Володимир Павлович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017.

• Працює ТОВ нафтова компанія «Севнефть».

• МОУ «Середня загальноосвітня школа № 5»
• Будинок офіцерів Печензького гарнізону
• Військові частини номер 28833, 28984, 55491, 08275, 01480, 32205
• Федеральне державне медичне установа Міноборони РФ «Військовий шпиталь — військова частина 28546»
• Дочірнє унітарне підприємство «360 Відділ торгівлі» Федерального державного підприємства Управління торгівлі Північного Флоту Міноборони РФ
• Трифонов-Печензький чоловічий монастир Мурманської і Мончегорської Єпархії РПЦ

• Петсамо (губернія)

• Сторінка МО Печенга на сайті адміністрації Мурманської області(рос.)
• Печенга: досвід краєзнавчої енциклопедії [Архівовано 12 листопада 2010 у Wayback Machine.](рос.)
• Новини Печенга(рос.)

Географія та географічні карти GeoNames · UN/LOCODE · Who's on First Тематичні сайти Yleinen suomalainen ontologia Словники та енциклопедії Велика данська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Encyclopædia Britannica · Treccanis Enciclopedia Italiana · Uppslagsverket Finland Нормативний контроль Freebase: /m/01r2b3 · GND: 4773455-3 · J9U: 987007552695205171 · LCCN: n82166182 · SUDOC: 028161181 · VIAF: 148951738