Писар великий коронний

Писар великий коронний (пол. Pisarz wielki koronny, лат. Notarius magnus) — центральний несенаторський уряд Корони Королівства Польського та Речі Посполитої, помічник короля та канцлера.

Уряд заснований 1504 року, його займали виключно католицькі священики. Конвокаційний Сейм (1764) встановив наявність двох писарів великих у Короні та двох у Великому князівстві, з цих посад було усунуте духовенство. 1775 року їхня кількість була подвоєна, були введені по одному писареві світському та трьох духовних.

Великий коронний писар мав знаходитися завжди при королю або ж у його канцелярії. Його завданнями було вести книгу королівської канцелярії, відповідно й адекватно укладати тексти ухвал і постанов із державних справ. Він видавав готові документи та дипломи їхнім адресатам. Це вимагало добрих знань канцелярської справи та знання іноземних мов, адже писар часто брав участь у посольствах до інших правителів.

Великий писар засідав з правом вирішального голосу в суді асесорському, він також розробляв формулювання вироків.

• Пйотр Ожаровський (1768—1775)
• Міхал Юзеф Жевуський (1744—1752)

• Миколай Дембовський
• Владислав Лубенський

• Писар великий литовський
• Великий канцлер коронний
• Писар польний
• Писар

• Wojciech Kalwat. Pisarz wielki
• Писар // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.