Помірці
| село Помірці | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Бучацька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060070300010427 |
| Облікова картка | Помірці |
| Основні дані | |
| Населення | 517 |
| Територія | 0.820 км² |
| Густота населення | 630.49 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48433 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°0′17″ пн. ш. 25°26′23″ сх. д. / 49.00472° пн. ш. 25.43972° сх. д. |
| Водойми | р. Вільховець |
| Найближча залізнична станція | Пишківці |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1 |
| Староста | Юшкалюк Галина Григорівна |
| Карта | |
  Помірці | |
 Помірці | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Помі́рці — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Підпорядковувалося колишній Ріпинецькій сільраді.
Розташоване на річці Вільховець, у центрі району. Через село пролягає автошлях Т 2016 Бучач — Товсте.
Згадується 21 грудня 1439 року у протоколах галицького суду (Pomorzecz)[1].
Згідно поборового реєстру Подільського воєводства 1565-66 років власником села був шляхтич Миколай Язловецький-Монастирський, у селі була православна церква.[2]
Діяли «Просвіта», «Луг», «Сільський господар» та інші товариства, кооператива.
Про село вчитель історії місцевої школи Михайло Луців упорядкував і видав книжку «Крізь призму століть: Помірці-Ріпинці».
До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[3].
З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[4].
Є церква Пресвятої Трійці (1898, дерев'яна), 2 каплиці: (1865, кам'яна) та нова (1991, мурована).
Парохом сіл Помірці та Ріпинці на початку XX століття був Іларіон Лушпинський.
Тризрубна одноверха дерев'яна церква розташована в північній частині села. Споруджена в 1898 році, на місці старої дерев'яної церкви. Після Другої світової війни радянська влада забрала і вивезла в невідомому напрямку унікальні ікони XVIII ст. і різьблений іконостас, потім зачинила храм, перетворивши його на склад. З 1989 року в церкві відновила богослужіння громада УАПЦ.
На південний захід від церкви розташована мурована двоярусна восьмибічна дзвіниця.
| |
Церква Пресвятої Трійці (1898, дерев'яна) |
Встановлено пам'ятні хрести:
- на честь Богдана Хмельницького, який відвідав місцеву церкву (1653)
- розгрому татар («Татарне»)
- скасування панщини (кінець XIX ст.)
- 950-ліття Хрещення Руси-України (1938)
- «Петрівський»
Насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991).
На південному сході села є гідрологічна пам'ятка природи — Джерела «Гуркало».
Працюють ФАП, торговельний заклад.
У 2007 році кількість мешканців села становила 528 осіб.
Прізвища мешканців села: Андрусеньків, Андрушків, Галаван, Глов'як, Желізко, Захарчук, Іванишин, Іваськів, Корчинський, Лозінська, Луців, Машталір, Мосціпан, Нагайовський, Павлів, Польовий, Попадюк, Римар, Сиров'як, Строгуш, Тринька, Фізьо, Чип, Щербатий, Юсупов.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 516 | 99.81% |
| російська | 1 | 0.19% |
| Усього | 517 | 100% |
- Луців Григорій Іванович (нар. 1945) — хормейстер, композитор-аматор, заслужений працівник культури України,[6] проживає в Бучачі
- Луців Михайло Іванович — краєзнавець, автор книги «Крізь призму століть: Помірці-Ріпинці».
- Лушпинський Іларіон (1884 — р. і м. см. невід.) — священик УГКЦ, громадський діяч
- Мартинюк Михайло (нар. 1907) — фольклорист
- ймовірно, єпископ, Ґерард Петрівскі — адміністратор Папської католицької місії у Китаї, уроджений Петрівський, якого навчатись вислала графиня Волянська[7]
-
В'їзд у село -
Церква Пресвятої Трійці 1898 -
Церква Пресвятої Трійці 1898 -
Церква Пресвятої Трійці 1898 -
Дзвіниця церкви Пресвятої Трійці 1898 -
Капличка -
Автобусна зупинка
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.75, № 731. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 20 грудня 2015.
- ↑ Михайловський В. Православні парафії Подільського воєводства за матеріалами поборових реєстрів 1560-х рр. [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал. — 2012. — № 6 (507) (листопад—грудень). — С. 142. — ISSN 0130-5247.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.]»
- ↑ Дем'янова І. Луців Григорій Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 408. — ISBN 966-528-199-2.
- ↑ Помірці // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 627—628.
- Данкевич Т., Уніят В. Помірці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 116–117. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Данкевич Т., Уніят В. Помірці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 640—641. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Луців Михайло. Крізь призму століть: Помірці-Ріпинці.
- «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля» [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Це незавершена стаття про Тернопільську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |