Портал:Музеї


MediumAquamarine

Портал «Музеї»

• Ласкаво просимо до україномовного порталу «Музеї» • Ласкаво просимо до україномовного порталу «Музеї» •


> ПОРТАЛ>НАЙКРАЩІ СТАТТІ> ПРОЄКТ> ОБГОВОРЕННЯ ПРОЄКТУ> УЧАСНИКИ

Музей або Музеї —(від дав.-гр. τὸ Μουσεῖον — «дім Муз») — культурно-освітні та науково-дослідні заклади, які призначено для вивчення, збереження та використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини.

Щороку 18 травня святкується Міжнародний день музеїв, у який деяких країнах проводиться Ніч музеїв.

Основними напрямами музейної діяльності є культурно-освітня, науково-дослідна діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, пам'яткоохоронна робота. :::::::::::::::: Докладніше


Вибране зображення
Музей театра Ла Скала, Мілан. Експозиція.

Архів

Експонати Британського музея
Леоне Леоні, плакета «Андреа Доріа між алегоріями Слави та Перемоги», Британський музей

Архів


Основні статті
Музей бароко, Нижній Бельведер, Відень.


Палаццо ПіттіОлеський замокБританський музейЗібрання ВоллесаЛуврНаціональний музей східних мистецтв ҐімеМузей мистецтва МетрополітенХудожній музей Волтерс, Балтимор, МерілендНаціональна галерея мистецтва, Вашингтон • Музей мистецтв округу Лос-Анджелес Дрезденська картинна галереяНаціональний музей ПрадоНаціональна галерея Вікторії, Австралія • Державний Російський музейЛіонський музей красних мистецтвМузей ФабраНаціональний музей ренесансу (Екуан)Музей ОранжеріМузей д'ОрсеПалац витончених мистецтв (Лілль)Центр Жоржа ПомпідуГалерея УффіціПінакотека БрераАкадемія КаррараНаціональна галерея старовинного мистецтва (Рим)Національний археологічний музей ФлоренціїВатиканська пінакотекаМузей КаподімонтеНаціональний археологічний музей (Неаполь)Полтавський художній музейТернопільський обласний художній музейХудожньо-меморіальний музей Олекси НоваківськогоМузей-садиба Катерини БілокурЛуцький художній музейДніпропетровський художній музейМузей західного і східного мистецтва (Одеса)Ермітаж • • Бердянський художній музей ім. І. І. БродськогоІсторико-художній музей (Серпухов)Смоленський художній музейТретьяковська галерея‎ Музей-садиба Рєпіна «Пенати»Пушкінський ДімТверська картинна галереяСаратовський художній музей імені РадищеваХмеліта (музей-садиба), Смоленська область • Музей-садиба В. І. СуриковаПетергоф (палацово-парковий ансамбль)Музей ван Гога, Амстердам • Національний музей антропології, Мехіко • Музей мозаїк Зеугми, Туреччина • Оранієнбаум (палацово-парковий ансамбль)Альбертіна, Відень • Музей мистецтв і ремесел (Париж)Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса ВозницькогоМузей французької революції ВізільХудожній музей імені Куїнджі, Маріуполь • Маріупольський краєзнавчий музей

Архів

Музеї світу

Історико-художній музей (Серпухов)

Парадокс перший

Обставини склалися так, що серпуховська купчиха Анна Василівна Мараєва стала володаркою значної мистецької колекції, не будучі підготовленою до неї ні вихованям, ні звичками, не будучі прихильницею просвітництва чи мистецтва Західної Європи взагалі. Вона - сільська дівчина, з якою узяв шлюб купець Мефодій Мараєв( 1830—1882 ). По смерті чоловіка Анна стала володаркою майна, де були паперові та текстильні мануфактури, виявив в їх управлінні та захисті майна від судових позивів могутню власність і твердість характеру.

Сварка з іншим претендентом на майно тривала 10 років судових засідань, переможицею в яких і стала Мараєва. За припущеннями, перемогу допоміг ортимати дворянин Ю. В. Мерлін, впливовий чин в провінції. Мерлін витратив 25 років на колекціонування творів мистецтва, що почали надходити на антикварний ринок у пореформенній Російській імперії. Зубожіння колишніх дворянських родин з 1861 року спонукало продавати родинні дворянські бібліотеки, родинні портрети та мистецькі збірки, а згодом - і землі і самі садиби. В скрутну годину дворянин Ю. В. Мерлін і запропонував багатій Анні Василівні придбати його колекцію. З її боку це було чергове вигідне розміщення вільних капіталів в незвичні речі іншої соціальної групи.

Парадокс другий

Адам Віллартс, гравюра
Антон Ґраф. «Сенатор А.І. Дівов»
Ебергард Кейль. Старенька за шитвом.


Серед джерел, що використовував колекціонер Ю. В. Мерлін для поповнення власних збірок, був переважно столичний антикварний ринок, куди звозили та де продавали розкішні палацові та садибні колекції. Мерлін виявив масштабність зацікавленості, бо впродовж чверті століття купував старовинний і сучасний йому живопис, зброю, гравюри, пам'ятки декоративно-ужиткового мистецтва. Коли Ю. В. Мерлін збанкрутів і, бажаючи виправити матеріальний стан, то й продав залишки колекції ( триста сімдесят сім ( 377 ) картин та гравюр західно-європейських мастрів 16 — 19 століть и російських митців 18 — початку 19 ст. ) Анні Василівні Мараєвій. Пізніше, за часів більшовицької влади, ця обставина стала вирішальною при створені у місті Серпухові історико-художнього музею.

Нова варварська влада націоналізувала палаци й садиби і навіть організувала в деяких з них музеї. Але націоналізація мало сприяла збереженню садиб і творів мистецтва в них. Розуміючи це, розпочалася кампанія масового вивезення цінностей з садиб в столиці — масово вивозили панські бібліотеки, картини, меблі. Лише частка стане надбанням художніх музеїв чи державних бібліотек. Новий уряд ухвалив масовий продаж творів мистецтва і книг заради швидкого і необтяжливого для уряду грошового джерела для відновлення промисловості, зруйнованої громадянською війною. Сталася дивацька ситуація наявності високої, але чужої культури панівного класу, яка не була потрібна в країні ні варварському уряду, ні люмпенському і агресивному населенню. До того ж, культурно-просвітницький вплив більшовиків був не великим через неписьменність більшості населення, яке і раніше не було ні носієм панської культури, ні її охоронцем чи продовжувачем.

Націоналізація відбулася і в Серпухові, де державними зробили маєток і мистецькі колекції Мараєвої. Розпочався і вивіз мистецьких збірок з навколишніх дворянських садиб, володарі яких масово емігрували за кордон, рятуючи власне життя від більшовицького терора. Серед розорених і пограбованих покинутих садиб була й садиба князів Вяземських Остафьєво, коштовну мистецьку збірку якої поділили між Москвою та Серпуховим. Завдяки знищеним культурним осередкам в селах за часів СРСР і виник унікальний музейний комплекс в місті Серпухов. Ціною створення цього закладу було практичне знищення декількох садибних ансамблів родин Соллогуба, Вяземських, Нащокіна, братів Орлових та ін. З садиб видирали меблі, бронзу, килими, музичні інструменти, збірки порцеляни, мармурову скульптуру 18 - 19 століть, антикварні видання, кидаючи напризволяще унікальні пам'ятки архітектури, пейзажні парки з індивідуальним розплануванням, облаштовані парковими павільйонами, фонтанами, службовими флігелями. Спустошеними виявилися значні культурно - історичні і господарські комплекси з 200 - річною історією.

.:::::::::::::::: Докладніше

Архів


Категорії
Національний музей східних мистецтв Ґіме, Париж.
Національний музей східних мистецтв Ґіме, Париж.



Музеї України

Музей західного і східного мистецтва — муніципальний музей в Одесі, один із найкращих художніх музеїв сучасної України.

Історія створення і будівля

Невідома венеціанка, 16 ст.

Наприкінці 18 ст. Хаджибей було перейменовано на Одесу і розвинено як великий порт на Чорному морі. Швидка розбудова міста привабила сюди різні верстви населення, в тому числі і аристократію, головного споживача-монополіста тогочасної європейської культури. В місті з'явилося декілька палаців, прикрашених картинами російських і закордонних майстрів і витворами декоративно-ужиткового мистецтва.

Музей західноєвропейського мистецтва засновано у 1899 році. Але відкрито лише у 1923 р. після націоналізації приватних збірок з покинутих палаців і помешкань заможних громадян. Доповненнями слугували збірки з міського музею образотворчих мистецтв та кабінету історії мистецтв місцевого університету. Частка експонатів надійшла з кладових музею Ермітаж.

Музей розмістили в одному з палаців міста, побудованому у 1856-58 роки в стилі еклектики (архітектор Людвиг Оттон).

Головні відділи

  • картинна галерея (16-20 ст.)
  • відділ графіки (в тому числі графіка Японії)
  • відділ декоративно-ужиткового мистецтва (порцеляна, меблі, гобелени тощо).

Картинна галерея

Один з найкращих відділів музею — відділ картин західноєвропейських майстрів 16-20 століть, що містить картини наступних митців:

Збірка скульптур невелика, підсилена бронзовими та гіпсовими копіями скульптур Стародавньої Греції (Мирон «Дискобол», Поліклет «Доріфор», скульптури східного фронтона храму Парфенон, Фідій).:::::::::::::::: Докладніше

Архів


Біографії, музейники

Поліна Аркадіївна Кульженко (1891, Київ — †1984, Кострома) — київський музейник, мистецтвознавець, Україна.


Уроджена Гудалова. Дружина українського видавця Василя Стефановича Кульженка (1865—1934).

Закінчила гімназію, працювала у Художньо-промисловому музеї. У 1920-і почала викладати, посіла визначне місце серед мистецтвознавців Києва.

Вирізнялась освіченістю, широтою поглядів, відданістю мистецтву. Володіла персональною бібліотекою в 1.500 томів, мала 2.500 діапозитивів з історії образотворчих мистецтв, меблі з червоного дерева і карельської берези. Оселю музейника прикрашав відливок уславленої скульптури доби еллінізму — Венери Мілоської, зроблений у майстернях Лувру (Париж).

Під час німецької окупації Києва призначена директором Музею російського мистецтва.

Музей російського мистецтва в Києві, де працювала Кульженко

До 22 вересня 1943 року не покидала окупований німцями Київ. Працювала в музеї разом з небагатьма працівниками, що залишились в Києві.

Після пограбувань музею взялася супроводжувати коштовні експонати київського музею, бо враховувала можливість їх загибелі в воєнну добу. В партії, призначеній до вивозу, було близько 1.500 творів мистецтва, зокрема Врубеля, Івана Айвазовського, 200 ікон, графічні твори. Заради цього покинула напризволяще оселю з персональною бібліотекою, збіркою діапозитивів, відливком Венери Мілоської в Києві. Пізніше цей факт був розцінений радянською владою як співпраця з загарбниками.

В червні 1945  після перевірок НКВД повернулася з окупованих територій в село Синявине, де працювала на цукровому заводі.

Її засудили до ув'язнення 1946 на 10 років таборів. Важкий тягар звинувачень був посиленим через припущення, що Кульженко знала про місце схованки уславленої Бурштинової кімнати, вивезеної в Кенігсберг із Царського Села. Але вона не працювала в Царському Селі і не перебувала там під час евакуації кімнати.

НКВС примусово переселив Кульженко в Росію, де вона 10 років працювала в Ярославській виправно-трудовій установі (в'язниці). Після цього (через заборону жити в столицях союзних республік СРСР) оселилась в місті Кострома. Не маючи своєї оселі, мешкала у знайомої, працювала і переказувала зароблені гроші на рахунки музеїв Києва.

Померла у віці 93 роки в будинку для самотніх і людей похилого віку.

Архів

Література про музеї
  1. Шелестова Е. Соколов О. «Из музейных собраний Одессы», Одесса, «Маяк», 1977
  2. Дрезденская картинная галерея. Старые мастера, Дрезден, 1979, 16-е русское издание.
  3. Roelie Zwikker, Marie Baarspul. Van Gogh Museum Guide. — Van Gogh Museum Enterprises B.V., 2009.
  4. Музей Метрополитен. Нью-Йорк. М, «Изобразительное искусство», 1983 (рос)
  5. Львівська картинна галерея, путівник. — Львів: Каменяр, 1972
  6. Киевский музей западного и восточного искусства. Фотопутеводитель / Авторы-составители: Афанасьева Вера Евгеньевна, Писковая Элла Николаевна, Рябикина Зоя Павловна. Общая редакция Рославец Елены Николаевны. Фото Щербакова Василия Ивановича. — Киев : «Мистецтво», 1981. — 128 с. — 40 000 прим.
  7. Киевский музей западного и восточного искусства, Киев, «Мистецтво», 1986 (рос)
  8. Roger-A. d'Hulst et. al.: Königliche Museen für Schöne Künste, Brüssel, Alte Kunst 1977
  9. Françoise Roberts-Jones-Popelier: Chronique d'un musée. Musées royaux des beaux-arts de Belgique/Bruxelles Pierre Mardaga 1987 ISBN 2-87009-298-9
  10. Langmuir, Erika (2005), The National Gallery Companion Guide, London and New Haven: Yale University Press
  11. Penny, Nicholas (2008), National Gallery Catalogues (new series): The Sixteenth Century Italian Paintings, Volume II, Venice 1540—1600, London: National Gallery Publications Ltd, ISBN 1-85709-913-3
  12. Левинсон-Лессинг В. Ф. «История картинной галереи Эрмитажа (1764—1917»), Л, «Искусство», 1985
  13. Gentili, Augusto; Barcham, William; Whiteley, Linda (2000), Paintings in the National Gallery, London: Little, Brown & Co.
  14. Музеи Рима. Галерея Боргезе. Национальная галерея. М., «Изобразительное искусство», 1971
  1. ж «Художник», № 7,1968 (рос.,стаття «Галерея Брера»)

Архів


Нові статті

Портал:Музеї/Нова стаття

Архів Нові статті

Музеї у Вікіновинах  Музеї у Вікіцитатнику  Музеї у Вікіпідручнику  Музеї у Вікіджерелах  Музеї у Вікісловнику  Музеї в Віківерситеті  Музеї у Вікісховищі Музеї у Вікімандрах
Новини Цитати Посібники Тексти Визначення Навчання Зображення Путівники


Чим допомогти
Запрошуємо Вас взяти участь у написанні статей про музеї

Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який ви бажаєте створити статтю, у панелі «Пошук», що знаходиться згори зліва, і натисніть кнопку «Перейти». Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель «Створити статтю» розміщену нижче.


Як робити, з чого почати першу свою публікацію:


Мистецтво Католицтво Книги Архітектура Біографії Історія Література Театр
Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проєкти · Запити · Портал спільноти
Новий портал стартував 21 квітня 2016 р.

Оновити кеш