Почесні громадяни Харкова

Почесний громадянин міста Харкова — звання, що присвоюється щорічно рішенням сесії Харківської міської ради громадянам України й інших держав лише раз, які своєю професійною та громадською діяльністю зробили видатний внесок у розвиток Харкова та сприяли піднесенню його міжнародного статусу.

Особам, яким присвоюється звання «Почесний громадянин міста Харкова», вручається відповідне Посвідчення, Диплом, нагрудний знак, його мініатюру. Церемонія вручення відзнак міським головою відбувається щорічно, як правило, на святкування Дня міста Харкова. Почесним громадянам із 1 січня наступного після відзначення року надається міська стипендія у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат щомісячно, поховання з шаною за бюджетний кошт, а після смерті особи стипендія пожиттєво виплачюється водві(вдовцю) особи. Також особа має право позачегрово зустрічатися з мером, бути присутньою на сесіях міськради та брати участь в її роботі.^[1]

«Книга Почесних громадян міста Харкова» зберігається у Харківській міській раді довічно.

• Алтухов Валерій Миколайович
• Веракса Максим Олександрович
• Малицький Ігор Федорович^[2]
• Мисик Володимир Юрійович

• Лупальцов Володимир Іванович
• Шифрін Яків Соломонович

• Дуденко Світлана Іванівна — член Спілки дизайнерів України та Національної спілки художників України, Заслужений діяч мистецтв України;

• Фукс Павло Якович
• Шишкин Олександр Геннадійович (6-26 серпня 2014, остаточно позбавлений рішенням Касаційного адміністративного суду Верховного Суду України у лютому 2019 року)^{[4][5][6][7][8][9]}

• Бакіров Віль Савбанович
• Гельфгат Ілля Маркович
• Кривцов Олександр Станіславович
• Овечкін Анатолій Петрович
• Прокопенко Іван Федорович
• Соколовський Степан Миколайович

• Александровська Алла Олександрівна
• Онуфрій (Легкий) — архієпископ Ізюмський, вікарій Харківської єпархії Української православної церкви (МП)
• Жданов Олександр Андрійович
• Кроленко Юрій Якович
• Палкін В'ячеслав Сергійович

• Борисюк Михайло Дем'янович
• Гречаніна Олена Яківна
• Пилипчук Михайло Дмитрович
• Харченко Олександр Михайлович
• Шутенко Леонід Миколайович

• Барсегян Олександр Сергійович
• Дьомін Олег Олексійович
• Залюбовський Ілля Іванович
• Кушнарьов Євген Петрович

• Клочкова Яна Олександрівна
• Питіков Іван Никифорович
• Шрамко Борис Андрійович

• Бершов Сергій Ігорович
• Кірпа Георгій Миколайович
• Крайнєв Володимир Всеволодович
• Тацій Василь Якович
• Шпейєр Олександр Пантелійович

• Бандурка Олександр Маркович
• Остащенко Сергій Михайлович
• Тарабаринов Леонід Семенович

• Коливанова Світлана Іванівна
• Слонім Петро Львович
• Тронько Петро Тимофійович

• Мірошніченко Євгенія Семенівна
• Погорєлов Олексій Васильович
• Шалімов Олександр Олексійович

• Гуровий Юрій Андрійович
• Ісаєв Леонід Олексійович
• Реусов Володимир Олексійович
• Сташис Володимир Володимирович

• Мала Любов Трохимівна
• Сергєєв Володимир Григорович
• Біблик Валентин Васильович
• Трусов Костянтин Ананійович
• Никодим (Руснак) — митрополит Харківський і Богодухівський УПЦ (МП)
• Андрєйко Микола Матвійович
• Конарєв Микола Семенович
• Гурченко Людмила Марківна
• Бездітко Андрій Павлович
• Поярков Юрій Михайлович

У 1998 р. за ініціативи міського голови М. Пилипчука (який 2007 р. також став Почесним громадянином) звання було відновлено — існувало з 1837 до 1914 рр. і присвоювалося за рішенням Харківської міської думи і звисочайшего повеління імператора.

1 квітня 2009 року на зборах Почесних громадян м. Харкова було створено Раду Почесних громадян міста Харкова — громадський дорадчий орган при Харківському міському голові. Її очолив Почесний громадянин міста Михайло Пилипчук^[13].

Почесні громадяни вперше з'явилися в Харкові в 30-их рр. XIX ст., негайно ж після встановлення в Російській імперії царським маніфестом 1832 р. Створення за Миколи І нового міського стану — почесного громадянства, що мало метою заохочити «людей середнього роду» у їхніх торгово-промислових заняттях і створити, так би мовити, велику буржуазію.

Спочатку почесне громадянство складалося майже винятково з купецтва, що ретельно прагнуло до набуття цього звання. Для того, щоб стати почесним громадянином, закон вимагав від купця, що б він 10 років без перерви вибирав гільдійське свідчення по І гільдії чи двадцять — по ІІ. Харківські купці охоче переходили з ІІ гільдії в І і намагалися щосили скоротити термін одержання звання почесного громадянина. Спонукувало їх до цього бажання забезпечення собі та нащадкам стійкішого правового становища.

До 1855 р. почесних громадян було не багато і представляли вони собою клас найбагатший і найвпливовіший у місті. Хоча на це звання мали право з 1844 р. претендувати нижчі розряди канцелярських чиновників, вихованці деяких навчальних закладів, особи нижчих станів, що одержали університетський диплом, проте, у Харкові почесне громадянство складалося майже винятково з купців. З реформами Олександрівського часу почесне громадянство могли одержати сини дрібних чиновників, поповичі та паламарські діти тощо.

Серед удостоєних звання були:

• Олександр Бурнашов — дійсний статський радник, голова Харківського окружного суду, член опікунської ради Харківського товариства опіки над бездоглядними малолітніми сиротами;
• Євген Богданович — голова Харківського товариства взаємного страхування майна;
• Владислав Франковський — доктор медицини, відомий громадський діяч;
• Олександр Петров — Харківський губернатор (1886-1895);
• Леонард Гіршман — професор Харківського університету.

• Протягом всього 2001 року всі на той момент 16 почесних громадян міста були звільнені від сплати прибуткового податку з сум іменних стипендій.^[14]

• Почесні харків'яни на Офіційному сервері Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету
• Почесні харків'яни міста Харкова^{[недоступне посилання з липня 2019]} на «Хто є хто»
• Почесні громадяни міста Харкова на WEB-проекті Харківської ОУНБ