Сезар (кінопремія)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сезар (значення).
Сезар M:
César
Сезар (кінопремія, 2019)
Присуджують задосягнення у Французькому кінематографі
Засновник(и)Académie des Arts et Techniques du Cinéma
КраїнаФранція Франція
ВрученняПариж
Рік заснування1976
Перше нагородження3 квітня 1976
academie-cinema.org
CMNS: Сезар у Вікісховищі

«Сеза́р» (фр. César — «Цезар») — національна кінопремія Франції. Її вручає з 1976 року Академія мистецтв та технологій кінематографа (фр. Académie des arts et techniques du cinéma) за результатами голосування.

Академія кіномистецтв складається з понад 3 900 фахівців в 11 напрямках (у тому числі артистичних директорів, режисерів, сценаристів, представників преси). Є другою за величиною академією у світі після Оскара.[1]

Церемонія нагороди відбувається кожного лютого в Парижі в Театрі Шатле. Свою назву премія отримала на честь французького скульптора Сезара Бальдаччіні. Самі призи є творінням скульптора.

Історія

[ред. | ред. код]

Головна кінематографічна премія Франції «Сезар» — найпрестижніша нагорода за успіхи в кіномистецтві. Премія, що є європейським аналогом «Оскара», заснована Французької мистецтв та технологій кінематографа. Ідею її створення запропонував в 1974 продюсер і перший президент Французької кіноакадемії Жорж Кравенн (1914—2009). Він назвав її на честь свого друга, французького скульптора і відомого постмодерніста Сезара Бальдаччіні (1921—1998), який є автором призу — статуетки (лауреати премії разом з відповідним дипломом отримують метикуваті золочені статуетки, виготовлені за малюнком Бальдаччіні).

Уперше вручення національної кінопремії «Сезар» відбулося 3 квітня 1976 у паризькому Палаці конгресів. Церемонія проходила під головуванням відомого французького кіноактора Жана Габена. Премії вручали в тринадцяти номінаціях (найкращі фільм, режисер, артист, акторка і так далі).

Премію «Сезар» присуджують французьким та іноземним фільмам за підсумками попереднього нагородження року за результатами таємного голосування членів Французької академії кінематографічних мистецтв. Створена в 1974 Академія об'єднує станом на 2012 рік понад 3500 членів, серед яких — представники дванадцяти різних професій кіноіндустрії, а також видних діячів, які підтримують розвиток індустрії кіно у Франції.

Таємне голосування відбувається за два тури, голоси членів Академії, які отримують відповідні бюлетені на свою домашню адресу, збираються поштою. Під час першого туру визначаються по п'ять претендентів на премію у кожній з номінацій, в ході другого — переможці в кожній номінації. Як стверджують організатори, підрахунок голосів закінчується до 18.00 в день урочистої церемонії в офісі відповідального секретаря Академії. Відповідальний секретар прибуває на церемонію із запечатаними конвертами, які передаються учасникам церемонії, які оголошують переможців, у міру оголошення списку номінантів у кожній категорії.

Едгар Рамірес зі статуеткою «Сезар», 2011
Пол Верховен на церемонії «Сезара», 2017

До 2012 року список номінацій виріс до 22: найкращий фільм року, найкращий режисер, найкраща акторка, найкращий актор, найкраща жіноча роль другого плану, найкраща чоловіча роль другого плану, найкращий дебют, найкраща молода акторка, найкращий молодий актор, найкращий оригінальний сценарій, найкращий адаптований сценарій, найкращий анімаційний фільм, найкращий іноземний фільм, найкращий документальний фільм, найкращий монтаж, найкращий композитор, найкращий звукорежисер, найкращий оператор, найкращий художник по костюмах, найкращий художник-постановник, найкраща короткометражка.

За традицією французька академія кіномистецтва щорічно вручає Почесний приз.

Спочатку передбачалося, що кожні десять років буде вручатися особлива премія «Сезар Сезарів» за найкращу французьку стрічку десятиліття, а надалі й найкращу стрічку двадцятиріччя. 1985 року фільм «Стара рушниця» режисера Робера Енріко здобув премію «Сезар Сезарів» за найкращу стрічку десятиліття. Однак, надалі ця премія не вручалася.

Церемонія вручення премії «Сезар» проходить щорічно в лютому. З 2002 вона проводиться на сцені паризького музичного театру «Шатле», що вміщає 3 тисячі глядачів. Захід в різні роки вели відомі актори Ліно Вентура, Жанна Моро, Шарль Ванель, Жан Маре, Ів Монтан, Сімона Сіньоре, Катрін Деньов, Марчелло Мастроянні, Ален Делон, Жерар Депардьє, Анні Жирардо, Фанні Ардан, Ізабель Аджані та інші.

У попередні роки лауреатами «Сезар» ставали фільми: «Кус-кус і барабулька» Абделатіфа Кешиша, «Леді Чаттерлей» Паскаля Феррана (2007), «Моє серце битися перестало» Жака Одіара (2006), «Ухилення» Абделатіфа Кешиша (2005), «Навали варварів» Деніса Аркана (2004), «Піаніст» Романа Поланскі (2003), «Амелі» Жана-П'єра Жене (2002), «На чужий смак» Аньєс Жауї (2001) та інші.

За історію існування премії найбільша кількість «Сезарів» отримали два фільми — «Останнє метро» (1980) режисера Франсуа Трюффо і «Сірано де Бержерак» (1990) Жана-Поля Раппно. Обом картинам, в яких головну роль виконав Жерар Депардьє, дісталося по десять нагород.

Категорії

[ред. | ред. код]

Нагороди за заслуги

[ред. | ред. код]

Спеціальні нагороди

[ред. | ред. код]

Скасовані нагороди

[ред. | ред. код]

Церемонії

[ред. | ред. код]
Церемонія Дата[2] Президент(и)[3] Організатор/ведучий[4] Найкращий фільм
1-ша 3 квітня 1976 Жан Габен П'єр Чернія Стара рушниця
2-га 19 лютого 1977 Ліно Вентура Мосьє Кляйн
3-тя 4 лютого 1978 Жанна Моро Провидіння
4-та 3 лютого 1979 Шарль Ванель П'єр Чернія та Жан-Клод Бріалі Чужі гроші
5-та 2 лютого 1980 Жан Маре П'єр Чернія та Пітер Устинов Тесс
6-та 31 січня 1981 Ів Монтан П'єр Чернія Останнє метро
7-ма 27 лютого 1982 Орсон Уеллс Жак Мартен та П'єр Чернія Боротьба за вогонь
8-ма 26 лютого 1983 Катрін Деньов Жан-Клод Бріалі Інформатор
9-та 3 березня 1984 Джин Келлі Леон Цитрон За наших коханих та Бал
10-та 3 лютого 1985 Симона Синьйоре П'єр Чернія Відчиніть, поліція!
11-та 22 лютого 1986 Мадлен Рено та Жан-Луї Барро Мішель Дрюкер[fr] Троє чоловіків та немовля в люльці
12-та 7 березня 1987 Шон Коннері Мішель Дрюкер[fr] та П'єр Чернія Тереза
13-та 12 березня 1988 Мілош Форман Мішель Дрюкер[fr] та Джейн Біркін До побачення, діти
14-та 4 березня 1989 Пітер Устинов П'єр Чернія Каміла Клодель
15-та 4 березня 1990 Кірк Дуглас Єва Руджері Занадто красива для тебе
16-та 9 березня 1991 Софі Лорен Рішар Боренже Сірано де Бержерак
17-та 22 лютого 1992 Мішель Морган Фредерік Міттеран Усі ранки світу
18-та 8 березня 1993 Марчелло Мастроянні Дикі ночі
19-та 26 лютого 1994 Жерар Депардьє Фабріс Лукіні та Клементін Селарьє Палити/Не палити
20-та 25 лютого 1995 Ален Делон Жан-Клод Бріалі та П'єр Чернія Дикі очерети
21-ша 3 лютого 1996 Філіпп Нуаре Антуан де Кон Ненависть
22-га 8 лютого 1997 Анні Жирардо Насмішка
23-тя 28 лютого 1998 Жульєт Бінош Відомі старі пісні
24-та 6 березня 1999 Ізабель Юппер Уявне життя ангелів
25-та 19 лютого 2000 Ален Делон Ален Шаба Салон краси «Венера»
26-та 24 лютого 2001 Даніель Отей Едуар Баер На чужий смак
27-ма 2 березня 2002 Наталі Бай Амелі
28-ма 22 лютого 2003 — Жеральдін Пайя[fr] Піаніст
29-та 21 лютого 2004 Фанні Ардан Гад Ельмалех Навали варварів
30-та 26 лютого 2005 Ізабель Аджані Виверт
31-ша 25 лютого 2006 Кароль Буке Валері Лемерсьє І моє серце завмерло
32-га 24 лютого 2007 Клод Брассер Леді Чаттерлей
33-тя 22 лютого 2008 Жан Рошфор Антуан де Кон Кус-кус і барабулька
34-та 27 лютого 2009 Шарлотта Генсбур Серафіна з Санліса
35-та 27 лютого 2010 Маріон Котіяр Валері Лемерсьє та Гад Ельмалех Пророк
36-та 25 лютого 2011 Джоді Фостер Антуан де Кон Про людей і богів
37-ма 24 лютого 2012 Гійом Кане Артист
38-ма 22 лютого 2013 Жамель Деббуз Кохання
39-та 28 лютого 2014 Франсуа Клюзе Сесіль де Франс Я, знову я та мама
40-ва 20 лютого 2015 Дені Бун Едуар Баер Тімбукту
41-ша 26 лютого 2016 Клод Лелуш[5] Флоренс Форесті[6] Фатіма
42-га 24 лютого 2017 Без президента[7] Жером Коммандер Вона
43-тя 2 березня 2018 Ванесса Параді Маню Пайєт[8] 120 ударів на хвилину
44-та 22 лютого 2019 Крістін Скотт Томас[9] Кад Мерад[10] Опіка

Статистика

[ред. | ред. код]

Фільми які отримали 5 і більше нагород

[ред. | ред. код]
Нагород Фільм Рік Номінацій
10 Останнє метро 1981 12
10 Сірано де Бержерак 1991 13
9 Пророк 2010 13
8 І моє серце завмерло 2006 10
7 Відомі старі пісні 1998 12
7 До побачення, діти 1988 9
7 Піаніст 2003 10
7 Провидіння 1978 8
7 Серафіна з Санліса 2009 9
7 Тімбукту 2015 8
7 Усі ранки світу 1992 11
6 120 ударів на хвилину 2018 13
6 Артист 2012 10
6 Тереза 1987 10
5 До побачення там, нагорі 2018 13
5 Довгі заручини 2005 12
5 Життя у рожевому кольорі 2008 11
5 Занадто красива для тебе 1990 11
5 Індокитай 1993 12
5 Каміла Клодель 1989 12
5 Кохання 2013 10
5 Королева Марго 1995 12
5 Леді Чаттерлей 2007 9
5 Мікрокосмос 1997 8
5 Палити/Не палити 1993 9
5 Я, знову я та мама 2014 10

Фільми, які отримали 10 і більше номінацій

[ред. | ред. код]
Фільм Рік Номінацій Нагород
120 ударів на хвилину 2018
13
6
Амелі 2002
13
4
До побачення там, нагорі 2018
13
5
Камілла роздвоюється 2013
13
0
Паліція 2012
13
2
Підземка 1986
13
3
Пророк 2010
13
9
Сірано де Бержерак 1991
13
10
8 жінок 2003
12
0
Вандомська площа 1999
12
0
Ван Гог 1992
12
1
Відомі старі пісні 1998
12
7
Довгі заручини 2005
12
5
Жерміналь 1994
12
2
Індокитай 1993
12
5
Каміла Клодель 1989
12
5
Королева Марго 1995
12
5
Насмішка 1997
12
4
Останнє метро 1981
12
10
Управління державою 2012
12
3
Чао, блазень 1984
12
5
Вона 2017
11
2
Гусар на даху 1996
11
2
Спочатку 2010
11
1
Життя у рожевому кольорі 2008
11
5
Занадто красива для тебе 1990
11
5
Неллі та пан Арно 1996
11
2
Ненависть 1996
11
3
Про людей та богів 2011
11
3
Сімейна таємниця 2008
11
1
Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом 1999
11
3
Усі ранки світу 1992
11
7
Франц 2017
11
1
Щасливої дороги! (Бон вояж!) 2004
11
3
Маргарита 2016
11
4
Три спогади моєї юності 2016
11
1
Артист 2012
10
6
Бездоганна репутація 1982
10
0
Ворог держави № 1 2009
10
3
Делікатеси 1992
10
4
І моє серце завмерло 2006
10
8
Ів Сен Лоран 2015
10
1
Кохання 2013
10
5
Ласкаво просимо 2010
10
0
Опіка 2019
10
4
Піаніст 2003
10
7
Прощавай, моя королево 2013
10
3
Тереза 1987
10
6
Щасливі невдахи 2019
10
1
Я, знову я та мама 2014
10
5

Режисери, які отримали дві і більше нагород

[ред. | ред. код]
Режисер Номінацій Нагород
Роман Полянський
4
4
Ален Рене
8
2
Бертран Таверньє
7
2
Жак Одіар
6
2
Жан-Жак Ано
4
2
Клод Соте
4
2
Абделатіф Кешиш
3
2

Актори, які отримали 7 і більше номінацій

[ред. | ред. код]
Актор/Акторка Номінацій Перемог
Жерар Депардьє
17
2
Ізабель Юппер
15
2
Катрін Денев
14
2
Данієль Отей
12
2
Катрін Фро
10
2
Фабріс Лукіні
10
1
Міу-Міу
10
1
Наталі Бай
9
4
Жульєт Бінош
9
1
Домінік Блан
9
4
Франсуа Клюзе
9
1
Ізабель Аджані
8
5
Сандрін Кіберлен
8
1
Мішель Серро
8
3
Андре Дюссольє
7
3

«Велика п'ятірка» переможців та номінантів

[ред. | ред. код]
Переможці
  1. Найкращий фільм: Останнє метро
  2. Найкращий режисер: Франсуа Трюффо
  3. Найкращий актор: Жерар Депардьє
  4. Найкраща акторка: Катрін Денев
  5. Найкращий сценарист: Сюзанна Шифман та Франсуа Трюффо
  1. Найкращий фільм: Кохання
  2. Найкращий режисер: Міхаель Ганеке
  3. Найкращий актор: Жан-Луї Трентіньян
  4. Найкраща акторка: Еммануель Ріва
  5. Найкращий сценарист: Міхаель Ганеке

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Le Figaro: Césars contre Oscars: deux cérémonies, deux standards
  2. ↑ Dates, les lieux et les diffuseurs (PDF). Académie des César. Архів оригіналу (PDF) за 26 квітня 2015. Процитовано 18 травня 2015. [Архівовано 2015-04-26 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Présidences de Cérémonie (PDF). Académie des César. Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 18 травня 2015. [Архівовано 2015-04-02 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Maîtres de Cérémonie (PDF). Académie des César. Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 18 травня 2015. [Архівовано 2015-04-02 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Claude Lelouch fier d'être président des César 2016. Le Figaro.
  6. ↑ César 2016 : Florence Foresti, maîtresse de cérémonie. Europe 1 (фр.). 21.10.2015. Процитовано 2.11.2015.
  7. ↑ Corentin Palanchini. César 2017 : Roman Polanski renonce à la présidence. AlloCiné (фр) . 24.01.2011. Процитовано 24.01.2017.
  8. ↑ Yannick Vely (29 вересня 2017). César 2018 : Manu Payet à la présentation. Paris Match. Процитовано 13.12.2017.
  9. ↑ Kristin Scott Thomas, présidente de la 44e cérémonie des César. Le figaro.fr (фр.) . 21.01.2019. Процитовано 23.01.2019.
  10. ↑ Léa Bodin. Kad Merad sera le maître de cérémonie des César 2019. AlloCiné (фр) . 08.11.2018. Процитовано 05.01.2019.

Джерела

[ред. | ред. код]
Сезар
у сестринських Вікіпроєктах
П: Портал «Кінематограф»
CMNS: Файли у Вікісховищі?
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сезар_(кінопремія)&oldid=43728997