Лопатинський провулок
| Лопатинський провулок Харків | |
|---|---|
| Місцевість | Центр, Поділ |
| Район | Основ'янський |
| Колишні назви | |
| Телефонна вулиця | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 370 м |
| Координати початку | 49°59′11″ пн. ш. 36°13′53″ сх. д. / 49.986472° пн. ш. 36.231417° сх. д. |
| Координати кінця | 49°59′00″ пн. ш. 36°14′02″ сх. д. / 49.983500° пн. ш. 36.233889° сх. д. |
| поштові індекси | 61003 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро | «Майдан Конституції» (600 м) |
| Рух | одно- та двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | від № 1 до № 18 |
| Архітектурні пам'ятки | № 4 |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2450186 |
| Мапа | |
 | |
 Лопатинський провулок у Вікісховищі | |
Лопатинський провулок — провулок в Основ'янському районі Харкова. Пролягає від Кооперативної вулиці до берега річки Харків. Лопатинський провулок перетинає Кузнечну вулицю і Соляниківський провулок.
Історія і назва[ред. | ред. код]
У кінці XVIII століття були зриті вали та рови з дерев'яними кріпосними стінами, які захищали північну частину Подола. Тоді виникла вулиця, що на сьогодні зветься Лопатинським провулком. До того місцевість Подола заселяли переважно військові, тепер же селитися тут почали купці, яким була важлива близькість до ринків і місць проведення ярмарків, Торгового майдану. Цей фактор і вплинув на забудову Подолу[1].
В 1804 році вулиця отримала ім'я колезького асесора Бориса Лопатинського, яке носила до 1936 року. Тоді її найменували Телефонною вулицею, бо імовірно, на ній працював міський телефонний вузол[2]. Телефонну вулицю перейменували в Лопатинський провулок, за різними даними, в 1945 або 1953 році.
Будинки[ред. | ред. код]
- Будинок № 4 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 589. Житловий будинок, кінець XIX століття, архітектор невідомий.
Цю земельну ділянку в 1897 році придбав купець Микола Стреляний, який звів на ній цегляний одноповерховий з цокольним поверхом будинок. Наступний власник цього дворового місця, купець Микола Мойсеєнко, додав будинку другий поверх[1].
- Будинок № 5 — До 1917 року в цьому будинку розміщувався готель «Швейцарія».
- Будинок № 6 — До листопада 2016 року на цьому місці стояв будинок, пов'язаний з ім'ям Марка Кропивницького, українського письменника, драматурга, театрального режисера й актора. Будинок був пам'яткою історії Харкова, охорон. № 2504. Колишній готель «Олімпія» був зведений на початку XX ст., деякий час у ньому проживала сім'я М. Л. Кропивницького. В 2016 році будинок був незаконно знесений[3][4].
Транспорт[ред. | ред. код]
На відрізку Лопатинського провулка між Кузнечною вулицею і Соляниківським провулком ходить тролейбус (маршрути 3, 5, 6, 49)[5].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Андрей Парамонов (25 січня 2019). Прогулки по Харькову. Дом купца Николая Стреляного по Лопатинскому переулку. Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
- ↑ Улицы и площади Харькова. Переулок Лопатинский
- ↑ Алексей Басакин (20 серпня 2020). Эпоха «позднего кернессанса»: что потерял исторический Харьков за пять лет. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 23 листопада 2021.
- ↑ Елена Ковальская (28 серпня 2017). Харьков катастрофически теряет свое лицо. Архів оригіналу за 10 вересня 2019. Процитовано 23 листопада 2021.
- ↑ Харьков транспортный. Переулок Лопатинский
Джерела[ред. | ред. код]
- Єдиний адресний реєстр міста Харкова
- Улицы и площади Харькова. Переулок Лопатинский
- Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Район Павловской площади. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
- Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Улицы и переулки Подола. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
- Т. В. Тихомирова. Харьковский Подол. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
- Домофото. Список зданий, Харьков, Лопатинский переулок. Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 22 листопада 2021.
