Пророцтва Мерліна
| Пророцтва Мерліна | ||||
|---|---|---|---|---|
| лат. Prophetiæ Merlini | ||||
 | ||||
| Жанр | пророцтва | |||
| Форма | проза | |||
| Тема | Merlin's propheciesd | |||
| Автор | Джефрі Монмутський | |||
| Мова | латинська | |||
| Написано | XII ст. | |||
| | ||||
Пророцтва Мерліна (лат. Prophetiæ Merlini) — праця Джефрі Монмутського, що була в обігу, як libellus (невеликий твір), між 1130–1135 рр.[1][2] Інша назва — Libellus Merlini («Книжечка Мерліна»).
Праця містить низку пророцтв легендарного чаклуна Мерліна, фантастичне життя якого було широко розроблене самим Джефрі. «Пророцтва Мерліна» передували більшій праці Джефрі Монмутського, а саме його «Історії королів Британії». Пізніше, «Пророцтва…» були вміщені як VII книга «Історії…»,[3] однак, маючи велику вагу, праця також існувала самостійно. Як казав сам Джефрі, саме Александер Лінкольський підштовхнув його до окремого видання цієї частини більшої роботи .[4]
«Пророцтва...» певним чином були зумовлені працею Гільда «Про занепад та завоювання Британії» (De Excidio et Conquestu Britanniæ).[5] Від Гільда та Неннія, Джефрі запозичив образ Амвросія Авреліана, адже у вступі, Мерлін фігурує під іменем Мерлін Амвросій (автор навмисне робить таку плутанину між Мерліном та Амвросієм).[6]
Коли «Історія» широко перекладалася як «Роман про Брута», матеріалом про пророцтва Мерліна нехтували. Їх читали латиною, але для французьких читачів, а потім і англійських, вони замінювалися іншим політичним пророцтвом.[7]
Ця праця не тільки започаткувала Мерліна як персонажа артуріанських легенд, але й створила такий жанр, як пророцтво. Був створений виразний англійський стиль політичного пророцтва,що його називали «Гальфрідянським», де тварини символізували певних політичних осіб.[8] Політичні пророцтва такої форми тримали свою популярність щонайменше протягом 400 років, а образ Мерліна-провидця широко ототожнювався з ними.[9]
У вступнй частині, Вортінґерн просить Амброзія (Мерліна) розтлумачити йому його видіння, у якому білий та червоний дракон міряються силами. Мерлін відповідає, що Червоний Дракон символізує британців, а білий Дракон — саксів. Сакси переможуть. Довгий пророцький ряд, що стосується в основному воєн, є кістяком твору. [6] Левова частка пророцтв можуть бути встановлинеми — наприклад, катастрофа Білого Корабля (1120), смерть Вільгельма Аделіна (син Генріха 1).[10]
- ↑ Helen Fulton (1 лютого 2012). A Companion to Arthurian Literature. John Wiley & Sons. с. 98. ISBN 978-0-470-67237-2. Процитовано 9 травня 2012.
- ↑ Christopher Harper-Bill; Elisabeth Van Houts (2007). A Companion to the Anglo-Norman World. Boydell & Brewer Ltd. с. 200–. ISBN 978-1-84383-341-3. Процитовано 9 травня 2012.
- ↑ Laura C. Lambdin; Robert T. Lambdin (2008). Arthurian Writers: A Biographical Encyclopedia. ABC-CLIO. с. 30. ISBN 978-0-313-34682-8. Процитовано 9 травня 2012.
- ↑ James L. Kugel (1990). Poetry and Prophecy: The Beginnings of a Literary Tradition. Cornell University Press. с. 151. ISBN 978-0-8014-9568-7. Процитовано 9 травня 2012.
- ↑ Richard Barber (18 березня 1999). Arthurian Literature. Boydell & Brewer Ltd. с. 155. ISBN 978-0-85991-163-4. Процитовано 9 травня 2012.
- ↑ а б Libellus Merlini in Lewis Spence, A Dictionary of Medieval Romance and Romance Writers (1913), pp. 222–3; archive.org.
- ↑ Lesley Ann Coote (2000). Prophecy and Public Affairs in Later Medieval England. Boydell & Brewer. с. 101. ISBN 978-1-903153-03-1. Процитовано 9 травня 2012.
- ↑ Rupert Taylor, The Political Prophecy in England (1911), pp. 4–5;archive.org.
- ↑ Bart Van Es (5 грудня 2002). Spenser's Forms of History. Oxford University Press. с. 12. ISBN 978-0-19-924970-1. Процитовано 9 травня 2012.
- ↑
. Dictionary of National Biography. London: Smith, Elder & Co. 1885–1900. {{cite encyclopedia}}: Cite має пустий невідомий параметр:|1=(довідка)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||