Протести в Сербії 2017

Протести в Сербії 2017 року
демонстрації і марші
Дата: 3 квітня31 травня 2017
Місце:
у містах Сербії (Белград, Ниш, Новий Сад і Крагуєваць)
Привід: фальсифікація виборів і нечесна перемога Александара Вучича на президентських виборах
Результат: Немає
Сторони
молодь та інші групи населення Сербія Александар Вучич, Майя Гойкович та ін.

Протести в Сербії 2017 року — акції протесту проти обрання чинного президента Сербії Александара Вучича. Акції протесту розпочалися 3 квітня, коли стало відомо, що Александар Вучич переміг на виборах. Опозиція заявила про фальсифікації на виборах і тиск на ЗМІ.

Передумови

[ред. | ред. код]

Більшість телеканалів Сербії контролюються державою. Також більшість газет перебуває під значним впливом Вуйчича. Так, перед виборами, за кілька днів до голосування, сім найбільших газет Сербії розмістили на перших шпальтах червоно-синій логотип AV (Aleksandar Vucic).[1] Екс-президент Сербії Борис Тадіч заявив, що це показує реальний стан справ із демократією в країні і що, "Ми побачимо північно-корейський сценарій для Сербії, якщо він переможе на виборах".[1]

За тиждень до виборів, ще будучи прем'єр-міністром, Александар Вучич відвідував Росію. Офіційна мета візиту — налагодження економічних відносин.[2]

Вимоги мітингарів

[ред. | ред. код]

Протестувальники вимагають відставки голови виборчої комісії, спікера парламенту і керівників державного телебачення. Їх звинувачують у сприянні перемозі Александара Вучича.[3] Спікер парламенту Майя Гойкович закрила парламент на початку передвиборчої кампанії, щоб позбавити опозицію можливість звернутися до виборців із парламенту.[4]

Хронологія

[ред. | ред. код]

3 квітня 2017

[ред. | ред. код]

Протести розпочалися 3 квітня. Організовувалися вони через фейсбук. На мітинги вийшли тисячі людей.[5] Люди йшли на мітинги із вимогою відмінити "диктатуру Вучича". Мітингарі перекрили рух транспорту в Белграді перед будівлею парламенту.

4 квітня 2017

[ред. | ред. код]

У вівторок, 4 квітня, мітинги пройшли у 15 містах Сербії.[6] Найбільші демонстрації і марші пройшли в Белграді, Ниші, Новий Сад і Крагуєваці.[6]

На протестах дуже багато молоді. Мітинги організовували через соцмережі. Лозунги протестантів — "Вучич злодій!", "Геть" і "Ви вкрали голоси".[6]

У Белграді було близько 20 000 чоловік, у Нові-Сад близько 2 000, у Ниші — 5 000.[6]

8 квітня 2017

[ред. | ред. код]

8 квітня близько 20 000 чоловік зібралися на протести у Белграді. Серед мітингарів були не тільки студенти, але і військові.[4] Вони колоною вирушили до державного телеканалу RTS, а звідти до Палацу Сербії[en], де розташовані Міністерство внутрішніх справ Сербії і резиденція президента Сербії.

Паралельно з цим мітингом, також проходили інші мітинги. Так, в урядовому кварталі Белграда був мітинг, організований профспілкою проти зменшення пенсій. На півдні, в місті Ниш, протестанти рушили до місцевого телеканалу з вимогою правдиво висвітлювати інформацію щодо протестів. Це досить актуально через те, що в Сербії значна частина телепродукції контролюється державою. І серби дивлються телевізор в середньому 5 годин на добу, що найвище серед всіх європейських держав.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Газети Сербії вийшли з однаковою першою шпальтою на підтримку Вучича [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.], 30 березня 2017, Європейська правда
  2. Прем’єр Сербії приїхав до Путіна за тиждень до виборів президента [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.], 27 березня 2017, Європейська правда
  3. Сербія після виборів: протестувальники озвучили вимоги до прем'єра Вучича [Архівовано 8 квітня 2017 у Wayback Machine.], 6 квітня 2017, Європейська правда
  4. а б У Сербії до акцій проти обрання Вучича президентом приєдналися студенти і військові [Архівовано 11 квітня 2017 у Wayback Machine.], Лівий берег
  5. Протести "проти диктатури": у Сербії незадоволені перемогою Вучича [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.], 4 квітня, Європейська правда
  6. а б в г У Сербії поширюються антиурядові протести: акції пройшли у 15 містах [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.], 5 квітня, Європейська правда

Посилання

[ред. | ред. код]