Пюссі

Місто|CoordScale= |зображення_підпис= Пюсси ест. Püssi Платформа станції Пюссі Прапор Герб Координати 59°22′ пн. ш. 27°03′ сх. д.H G O Країна ЕстоніяЕстонія Повіт Іда-Вірумаа Волость Люганузе Мер Марге Мянні Перша згадка 1472 Місто з 1994 Площа 2,1 км² Клімат помірний Офіційна мова естонський Населення 868[1]  (2021) Густота населення 413.3 осіб/км² Національний склад естонці — 55,53 %, росіяни — 36,41 %, українці — 1,96 %, білоруси — 1,84 %, фінни — 1,38 %, татари — 0,35 %, латиші — 0,35 %, поляки — 0,35 %, інші — 1,73 %, невідомо — 0,35 %[1] Часовий пояс UTC+2, влітку UTC+3 Поштовий індекс 43222[2] GeoNames 589253 OSM r352120  ·R Офіційний сайт pyssilv.ee  (ест.) Пюсси Пюсси (Естонія) Пюсси Пюсси (Іда-Вірумаа)  Пюсси у Вікісховищі

Пюссі (ест. Püssi) — місто в волості Люганузе повіту Іда-Вірумаа, Естонія.

Розташований на північному сході Естонії, на східному березі річки Пуртсе і західному березі річки Кохтла (Роонду), біля залізниці Таллінн — Нарва, за 3 кілометри на схід від Ківіілі. Відстань до волосного центру — селища Люганузе — 1 кілометр, до повітового центру — міста Йихві — 19 кілометрів. Висота над рівнем моря — 46 метрів.^[3]

За даними перепису населення 2011 року, кількість жителів міста становила 1 083 осіб, з них 581 (53,6 %) — естонці^[4], інші — російськомовні.

За даними перепису населення Естонії 2021 року у місті проживало 868 осіб, з них 482 особи (55,53) %) — естонці, 316 осіб (36,41 %) — росіяни, 17 осіб (1,96 %) — українці, 16 осіб (1,84 %) — білоруси, 12 осіб (1,38 %) — фіни, 3 особи (0,35 %) — татари, 3 особи (0,35 %) — латиші, 3 особи (0,35 %) — поляки, 15 осіб (1,73 %) — інші, 3 особи (0,35 %) — невідомо.

За даними перепису населення Естонії 2021 року:

- частка населення старше 65 років у структурі населення міста становила 33,18. % населення (288 осіб), а частка населення молодше 14 років становила 9,1 % (79 осіб);

- у місті проживало 868 осіб, з них громадян Естонії — 73,39 % (637 осіб), громадян Росії — 17,63 % (153 особи), осіб без громадянства — 6,8 % (59 осіб)), громадян інших країн — 2,19 % (19 осіб).^[5] За даними перепису населення Естонії 2021 36,41 % населення міста становлять росіяни чи 0,1 % всіх росіян Естонії, які проживають у Йихві.

- у місті проживає 0,19 % (153 осіб) всіх громадян Росії проживають в Естонії.^[5]

- у місті проживає 0,09 % (59 осіб) всіх апатридів Естонії.^[5]

- у місті проживало 868 осіб, з них для 471 особи (54,26) % населення Пюссі) естонська мова була рідною, а для 379 осіб (43,66 % населення Пюссі) російська мова була рідною, для 4 осіб (0,46 % населення Пюссі) українська мова була рідною, для 4 осіб (0,46 % населення Пюссі) білоруська мова була рідною, для 4 осіб (0,46 % населення Пюссі) латиська мова була рідною, для 3 осіб (0,35 % населення Пюссі) фінська мова була рідною, для 4 осіб (0,46 % населення Пюссі) інша мова була рідною, для 3 особи (0,35 % населення Пюссі) рідна мова невідома.^[6]

Чисельність населення міста Пюссі^[7][8][9] :

У писемних джерелах Пюссі вперше згадано в 1472 (Püssz).^[7]

Початок формування Пюссі як селища поклав будівництво в 1869 залізниці Ревель — Петербург. Менше ніж за два роки було закінчено 4-класний вокзал Ізенгоф (потім Пюссі, зруйнований у 1944 році під час війни).

Селище стало розвиватися поряд із залізницею у 1920-х роках. Першим місцем для роботи в Пюссі була лісопильня колишньої мизи Пюссі, на березі річки Пуртсе (у зв'язку з чим миза Пюссі також називалася Нове Пуртсе (ест. Uus-Purtse, нім. Neu-Isenhof)). Колись на території міста працювали підприємства з виробництва меблів, завод із перероблювання кави, шкіряно-дубільний завод, електростанція. Останню збудували наприкінці 1930 року. Негоціант Антон Нурк торгував у Пюссі різними товарами від солі до заліза, а також сучасними верстатами.

У 1926 року на залишках головного будинку мизи Пюссі закінчилося будівництво Пюссиской школи (нині Люганузеська середня школа). Будівлю внесено до Державного регістру пам'яток культури Естонії.^[10]

Пюссі отримав статус селища в 1954 році, статус міста — в 1993.^[7]

До 2013 року був міським муніципалітетом. У 2013 році увійшов до складу волості Люганузе . Рішення про це було прийнято одноголосно всіма членами міських зборів.^[11][12]

• Нефф Тимофій Андрійович

Найбільшим роботодавцем міста є підприємство з виробництва дерев'яних плит AS Repo Vabrikud. У березні 2020 року, у зв'язку з економічною кризою, викликаною пандемією коронавірусу, завод оголосив про закриття (тимчасове або остаточне — невідомо).^[13] За даними Податкового регістру, станом на 30 вересня 2020 року чисельність його працівників становила 184 особи.^[14]

У місті є будинок культури, бібліотека, дитячий садок, молодіжний центр, спортклуб та денний центр.

Діти Пюссі ходять у Люганузеську основну школу, середню школу Ківіілі та російську гімназію Ківіілі.

У місті працює сімейний лікар, до регіону обслуговування якого входить вся волость Люганузе. Працює зубний лікар, є аптека.^[7]

• 
  Головна будівля мизи Пюссі на початку XX століття
• 
  Вокзал Пюссі
  до ІІ світової війни
• 
  Будівля Пюссиської школи
• 
  Завод акціонерного товариства Repo Vabrikud

• Промислова зона Пюссі
• Новини Пюссі