Підвисоке (Тернопільський район)
| село Підвисоке | |
|---|---|
.JPG) | |
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район |  Тернопільський район |
| Тер. громада | Нараївська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040310130011329 |
| Облікова картка | Підвисоке |
| Основні дані | |
| Засноване | на початку XVI століття |
| Перша згадка | 30 січня 1447 |
| Населення | ▼ 271 (2014) |
| Площа | 1.15 км² |
| Густота населення | 275.65 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47523 |
| Телефонний код | +380 3548 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°23′40″ пн. ш. 24°47′34″ сх. д. / 49.39444° пн. ш. 24.79278° сх. д. |
| Водойми | Нараївка |
| Відстань до районного центру | 16 км |
| Найближча залізнична станція | Підвисоке |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47513, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с. Нараїв, вул. Центральна, 6 |
| Карта | |
  Підвисоке | |
 Підвисоке | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Підвисо́ке — село в Україні, у Нараївській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 5 квітня 2019 року адміністративний центр колишньої Підвисоцької сільської ради, якій були підпорядковані села Гутисько та Демня. Населення — 284 особи (2007). Дворів — 107[1].
Село Підвисоке розташоване по обидва береги річки Нараївки, серед пагорбів Рогатинського Опілля. Через село проходять автошлях міжнародного значення E50 (відтинок Рогатин — Бережани) та неелектрифікована залізнична лінія Ходорів — Тернопіль, на якій знаходиться станція Підвисоке.
У селі є такі вулиці:[2] Заводська, Зелена та Тараса Шевченка.
На схід від села розташована Опільська печера, а також діє Підвисоцьке родовище вапняку.
Для села характерний помірно континентальний клімат. Підвисоке розташоване у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.
| Клімат Підвисокого | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −1,1 | 0,2 | 5,3 | 13,3 | 19,2 | 22,4 | 23,7 | 23,1 | 18,8 | 13,0 | 5,8 | 0,9 | 12 |
| Середня температура, °C | −4,1 | −2,6 | 1,7 | 8,5 | 13,8 | 17,1 | 18,4 | 17,7 | 13,7 | 8,5 | 2,9 | −1,6 | 7 |
| Середній мінімум, °C | −7 | −5,4 | −1,9 | 3,7 | 8,5 | 11,8 | 13,1 | 12,3 | 8,7 | 4,0 | 0,0 | −4 | 3 |
| Норма опадів, мм | 32 | 31 | 34 | 50 | 78 | 91 | 95 | 72 | 56 | 39 | 38 | 41 | 657 |
| Джерело: climate-data.org | |||||||||||||
Поблизу Підвисокого виявлено археологічні пам'ятки доби ранньої бронзи.
Село згадується 30 січня 1447 року в книгах галицького суду[3].
19 жовтня 1524 року Мартин та його двоюрідний брат Федько (г. Остоя), повернувшись з турецької неволі, отримали підтвердження на володіння дідичним поселенням Підвисоким.
У 1548 році поселенням володів Яків Висоцький, а у 1578 році володіли Іван — син Михайла та Іван — син Васьки Підвисоцьких.
У 1595 році король Сигізмунд дав дозвіл Яну Висоцькому закласти містечко Підвисоке на основі магдебурзького права.
31 грудня 1626 року права містечка знову були підтверджені королем.
У 1626 році внаслідок нападу татар містечко було зруйноване на 80 %[4]. Зрештою, внаслідок частих нападів татар занепало і наприкінці XVII століття. Підвисоцьке знову стає селом. У 1690 році Ян Станіслав Яблоновський продає це село, разом з іншими своїми володіннями, Каролю Дольському. У 1830-х роках ця місцевість належала графу Ігнатію Франтішеку Калиновському, у 1850—1860-х роках — Гортензії Якубович, у якої придбав це село Франтішек Волфарт (пол. Franciszek Wolfarth), що відкрив нафтові родовища в Слободі Рунгурській. Його нащадкам Підвисоке належало до 1930-х років.
В селі є кам'яний костел Імені Пресвятої Богородиці, збудований у 1928—1930 роках в стилі ар-деко та освячений 24 вересня 1936 року> З 1989 року його перетворено на греко-католицьку церкву святого Михайла[5].
Уряд Австро-Угорщини щедро фінансував спорудження залізниці Галич — Підвисоке — Березовиця-Острів, який мав на меті сполучити залізницею Станіславів та Тернопіль. Відкриття залізничної лінії відбулося 1 квітня 1897 року, 29 листопада 1897 року розпочався рух лінією Ходорів — Підвисоке[6].
Під час Першої світової війни у серпні 1916 року на залізничну станцію прибували турецькі підрозділи, які вирушили на Східний фронт. На околицях села є турецький військовий цвинтар[7].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» село увійшло до складу Нараївської сільської громади[8].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бережанського району, село у складі Тернопільського району[9].
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[10]:
| Мова | Число осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,05 | |
| російська | 0,95 |
.jpg)
- Церква святого архістратига Михаїла (перебудована 1990 року з костелу).
- Братська могила Борцям за волю України (1993).
- Скульптура Іоана Хрестителя.
Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва (розташована біля дороги при в'їзді у село). Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (XIX століття). Постамент — 1,6×0,6×0,6 м, скульптура — 1,6 м, 0,0002 га[11].
- Завод будівельних матеріалів.
- Середня загальноосвітня школа І—II ступенів;
- Клуб;
- Бібліотека;
- Амбулаторія;
- Відділення поштового зв'язку;
- Крамниці.
- Іван Бережанський — український священик, друкар, освітній діяч.
-
Дорожній знак при в'їзді в село -
Церква Святого Архістратига Михаїла -
Церква Святого Архістратига Михаїла -
Статуя Божої Матері -
Школа -
Клуб -
Автобусна зупинка -
Центральна вулиця села -
.JPG)
.JPG)
- ↑ Офіційний сайт Бережанської районної ради[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Довідник поштових адрес України. ukrposhta.com. 2020. Процитовано 3 травня 2020.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T. 12. — S. 157. — № 1801 (лат.)
- ↑ Maurycy Horn Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605–1633 na Ruś Czerwoną. — S. 22-29, 45, 183. (пол.)
- ↑ Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Część 1: Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. T. 15 / oprac.: Andrzej Betlej, Marcin Biernat, Katarzyna Brzezina, Piotr Krasny, Michał Kurzej, Światosław Lenartowicz, Rafał Nestorow, Jan K. Ostrowski, Jerzy T. Petrus, Rafał Quirini-Popławski, Józef Skrabski, Tomasz Zaucha. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2007. — S. 379—387. — 820 s. — ISBN 978-83-89273-49-9. (пол.)
- ↑ Ю. Томін, Ю. Романишин, Р. Коритко, І. Паращак. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів: ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. —— С. 52. — 496 с. — ISBN 978–617—655—000—6.
- ↑ Турки на фронті в Галичині. Збруч (укр.). 15 липня 2016. Процитовано 1 травня 2021.
- ↑ Кабінет Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області». www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 20 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 24 травня 2019.
- ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16
- О. Клименко, Б. Хаварівський. Підвисоке // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 72. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Podwysokie 5, wś, pow. brzeżański // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 486–487. (пол.)
- Pidvysoke Church in photos (англ.)
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |