Пінчук Олег Степанович

Пінчук Олег Степанович
Народився15 червня 1960(1960-06-15)[1] (64 роки)
Дрогобич, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьскульптор
Нагороди

Олег Степанович Пінчук (15 червня 1960, Дрогобич) — сучасний український скульптор, майстер бронзової скульптури та арт-інсталяцій. Народний художник України2018). Член Національної спілки художників України з 1990[2].

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Народився 15 червня 1960 року в місті Дрогобич, Львівської обл., Україна. Навчався в студії образотворчого мистецтва Григорія Хусіда в Києві (19771982). Закінчив відділення скульптури Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури у 1988. Педагоги з фаху – В. Чепелик, В. Борисенко, І. Макогон, В. Сухенко, М. Вронський. Згодом удосконалював майстерністіь у Вищій школі образотворчого мистецтва (ESAV) у Женеві,(Швейцарії) (1993—1995 рр.) під керівництвом скульптора Мішеля Гірші.

Учасник багатьох виставок, серед яких: Cite Inrernationale des Arts (Франція), «Ukrainian Seasons» (Франція), Дні культури Києва в Тулузі (Франція), Kyiv Art Contemporary («Мистецький Арсенал», Україна), «Великий скульптурний салон» («Мистецький Арсенал», Україна). Також в: Kanagava Municipal Gallery (Японія), галереї «Arrte» (Нідерланди), галереї «Soret — II» (Швейцарія) та багатьох інших.

Роботи експонувалися і знаходяться в колекціях Віденського музею історії мистецтв, ювелірній фірмі Cartier в Женеві, Espace Pierre Cardin в Парижі, Ризькому музеї іноземних колекцій, Московському музеї сучасного мистецтва, Національному музеї історії України, Національному музеї «Київська картинна галерея», Одеському музеї західного і східного мистецтв, Національному музеї у Львові і т. д. Монументальні роботи знаходяться в історичних центрах європейських міст.

В 2016 році очолював «Центр сучасного мистецтва М17».

Персональні та групові виставки (вибірково)

[ред. | ред. код]

1987 — Національна Експозиція в Центральному домі художника (Київ, Україна)

1994 — Cartier International SA (Женева, Швейцарія)

1996 — Баварський фонд HANNS SEIDEL (Мюнхен)

1997 — нагорода Міжнародного фестивалю мистецтв «Золотий Перетин» (Україна)

1999 — Espace Pierre Cardin (Париж, Франція)

2000 — Національний художній музей (Київ, Україна)

2000 — Одеський музей західного та східного мистецтва (Україна)

2000 — Муніципальна галерея Kanagava (Йокогама, Японія)

2001—2002 — CitO International des Arts (Париж, Франція)

2002 — Московський музей сучасного мистецтва (Москва, Росія)

2003 — Національний музей історії України (Київ, Україна)

2004 — Музей Богдана та Варвари Ханенків (Київ, Україна)

2004 — Музей зарубіжних колекцій (Рига, Латвія)

2005 — Музей культурної спадщини (Київ, Україна)

2007 — Одеський музей західного та східного мистецтва (Україна)

2007 — I Художній салон (Київ, Україна)

2008 — II Міжнародний художній салон (Київ, Україна)

2008 — Художній музей (Харків, Україна)

2009 — Донецький художній музей (Донецьк, Україна)

2010 — Art Kyiv Contemporary «Український дім», (Київ, Україна)

2011 — Скульптурний салон «Мистецький Арсенал», (Київ, Україна)

2011 — Ukrainian Seasons (Париж, Франція)

2012 — Київський міський музей, (Київ, Україна)

2013 — Скульптурний салон «Мистецький Арсенал», (Київ, Україна)

2014 — Скульптурний салон «Мистецький Арсенал», (Київ, Україна)

2015 — Скульптурний салон «Мистецький Арсенал», (Київ, Україна)

2017  —«Простір як дійство» Національний музей у Львові (Львів, Україна)


Серед шанувальників і колекціонерів Олега Пінчука: нобелівський лауреат з літератури Маріо Варгас Льоса, член Палати Лордів Великої Британії — Ширлі Вільямс, баронеса — Вільямс оф Кросбі, П'єр Карден, Мстислав Ростропович, брати Клички, Любов Хоба, та ін.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Нагорода «Золотий перетин» ІІ Міжнародного арт-фестивалю в Києві (1997);
  • Премія ХХІ Міжнародного фестивалю Napoli Cultural Classic (2021), секція скульптури, Марильяно, Італія (2021).[4].

Використання скульптур

[ред. | ред. код]

Зображення скульптур Олега Пінчука використовуються на годиннику швейцарської фірми BOVET.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений. Виховує двох дітей.

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]