Пін-ап

Пін-ап, пінап (англ. to pin up — приколювати (йдеться про плакат, який приколюють на стіну)) — особливий стиль американської графіки, поширений в середині XX століття. У більш широкому сенсі пінап — означає тиражований образ секс-символу. Як правило, це зображення вродливої, найчастіше напівоголеної дівчини. Пін-ап стилем є переважно кокетливі сукні з оборками, спідниці із завищеною талією,маленькі шорти, жіночні блузи, неодмінні пояски, підбори-шпильки.

Pin-up girl (пін-ап ґерл, пін-ап-дівчинка) — модель, розтиражована у фривольному стилі, зображення якої стають знаковим явищем поп-культури. Пін-ап дівчинкою можуть бути актриси, співачки, фото-моделі, манекенниці.

Наприкінці XIX ст. відбувалося дуже швидке заселення США, що сприяло появі та розширенню засобів масової комунікації. Одним із головних інструментів у цій справі стала ілюстрація, яка почала привертати художників і сприяла зародженню друкованої реклами. Найвідомішими кампаніями відзначалася «Coca-Cola» — з їхніх зображень та календарів на людей дивилися небачені жінки, яких художники списували з моделей та акторок.

Родоначальником мистецтва пін-ап вважається художник Чарльз Дейна Гібсон. На зламі XIX—XX ст. американський ілюстратор вів власну хроніку повсякденного життя через патріотичні, романтичні та сатиричні малюнки. В рамках своєї хроніки він створив мальований ідеал жіночої краси, який отримав назву «Дівчина Гібсона». Це була молода жінка з об'ємними грудьми, тонкою талією і широкими стегнами, яка носила високу зачіску, довгі хвилясті спідниці та накрохмалені блузи, відрізнялась незалежним норовом і домінуючим над чоловіками характером.

«Дівчина Гібсона» була дуже популярною серед американців протягом 30 років, її м'яка і таємнича посмішка зображалась на предметах побуту і декору. В цей же час Говард Крісті створив свій ідеал жіночої краси, який згодом отримав назву «Дівчина Крісті». Її портрет з'явився у 1895 році і був надрукований в журналі «The Century». Також «Дівчину Крісті» можна було побачити в книжкових ілюстраціях, на календарях та предметах колекціонування.

Після Першої світової війни «Дівчата Гібсона» вийшли із моди, поступившись майже вдягненим героїням із палаючим поглядом. Відтоді стиль пін-ап почав набувати відвертих рис. Одним із художників того періоду був Чарльз Гейтс Шелдон, який робив фривольні фотографії оголених красунь і створював ілюстрації для рекламних кампаній.

У 1930 році в журналі «Life» з'явилося зображення дівчини у сексуальній позі та відвертому одязі. Згодом така стратегія була перейнята іншими ЗМІ, в яких публікували детективні, фантастичні, готичні, містичні та пригодницькі історії. Обмеження серйозних видань не стосувалися жовтої преси, і для залучення читацької аудиторії на обкладинку часто поміщали напівоголених жінок, образ яких залежно від сюжету міг бути як беззахисним, так і порочним. У 1932 році на світ з'явилася серія мультфільмів про життя Betty Boop, героїня якого носила відверті сукні і часто з'являлася в купальних костюмах.

Жіночий образ «Petty Girls», в якому ставився акцент на сексуальність, набув широкого поширення в роки Другої світової війни. Військові літаки, танки, гільзи снарядів стали розмальовувати дівчатами з обкладинок. Постери з їх зображеннями виривали із журналів, контури дівчат вирізали із календарів і кріпили на стіни, кабіни автомобілів та інші поверхні. Так, у 1941 році з'явився термін «пін-ап». Дівчина, зображення якої поміщалось на плакат, отримала назву «pin-up girl».

У більшості випадків для ілюстрацій в стилі пін-ап позували акторки, манекенниці та співачки. Найвідомішими моделями 40-х років були Мерілін Монро, Бетті Грейбл, Ріта Гейворт, Вероніка Лейк, Ава Гарднер, Керол Лендіс, Лана Тернер та ін. Їх стилізовані зображення можна було побачити на обкладинках журналів «Time», «Cosmopolitan», «Vogue», «Esquire», «Life»; в рекламі газованої води «Coca-Cola», мила «Palmolive», цигарок «Lucky Strike», запальничок «Zippo» тощо. У 1943 році Ерл Макферсон створив «блокнот начерків художника», зобразивши на ньому дівчину пін-ап, а у 1944 році — колоду гральних карт «Перемагай, програвай або тягни», де також використав образ «дівчини з обкладинки».

У 1940—1947 роках Альберто Варгас створював календарі із зображеннями знаменитостей, відомі як «Varga calendar girls». У 1944 році на екрани вийшов фільм «Дівчина з обкладинки», в сюжеті якого розповідається про життя молодої жінки, яка у воєнні роки знімалася для обкладинок журналів. В цей період для американських солдатів були створені книги у паперовій обкладинці (paper-back), на форзаці яких зображалися дівчата в стилі пін-ап. Однією з головних жінок у цій справі стала акторка Бетті Грейбл, чиє фото в білому купальнику було включено журналом «Life» до списку «100 фотографій, що змінили світ».

У 1946 році Ріта Гейворт показала стриптиз в нуар-фільмі «Гільда». Згодом портрет Гейворт був прикріплений до плутонієвої бомби, яку скинули на атол Бікіні з метою випробувань. У 1947 році Крістіан Діор створив силует New Look, який дозволив підкреслити тонку талію і стегна вузьким корсетом.

У 1950-х роках зображення пін-ап набули еротичного характеру. Дівчат з плакатів можна було побачити в купальних костюмах, спідній білизні або оголеними, прикритими лише якимось аксесуаром. Великою популярністю користувалися календарі «Esquire Girls» і «Date Book». Еротизм пін-ап проявлявся у побутових сценах, в яких дівчата опинялися у незручних ситуаціях.

В багатьох ілюстраторів з'явився свій фірмовий почерк: Едвард Рунчі зображав дівчат, які потрапляли у небезпечні для життя ситуації; у героїнь малюнків «Арт Фарма» труси спадали до ніг за присутності чоловіка; Дуейн Браєрс малював Гільду, першу повну дівчину в історії пін-ап. Більшість художників доповнювали свої картини короткими гумористичними висловлюваннями, які створювали додатковий еротизм за рахунок гри слів. Ерл Моран підписував свої творіння у віршованій формі прямо на зображенні.

Відверта сексуальність полягала в тому, що спідниця чіплялася за ручку дверей і рвалася, а в рожевих трусиках лопалась резинка, і вони падали до туфель тоді, коли руки дівчини були зайняті. Проте найпікантніший епізод стався у фільмі «Сверблячка сьомого року» за участі Мерілін Монро, в якому потік повітря з решітки вентиляційної системи задирає спідницю білої плісированої сукні. Ідеї стилю акторка втілювала і в житті. Мерілін Монро обирала легкі сукні з відкритими плечами та глибоким декольте, пояси, які щільно затягували талію, блузи, що підкреслювали фігуру, туфлі на підборах, а також носила великі локони та яскравий макіяж.

У 1960-х роках ідеологія та естетика стилю пін-ап перетворилася до відвертого сексуального заклику. Тут вже не було мови про підтримання бойового духу солдатів або навіювання впевненості в прекрасній дійсності. Найяскравішою представницею еротичної культури була Бетті Пейдж. Її відверті фотографії, відео та бурлеск-виступи в певній мірі передували сексуальному перевороту, під час якого на обкладинках стали з'являтися оголені дівчата у відвертих позах. Їх можна було побачити в таких журналах як «Playboy», «Penthouse» та ін. У 70-х роках стиль пін-ап був забутий і лише іноді зустрічався у фотосесіях того періоду.

На межі тисячоліть традиція зображати оголених жінок стала буденністю. До створення обкладинок впливових журналів почали залучати культових акторок та митців, в той час як еротика була зведена до рангу повноцінного мистецтва. Паралельно існували мільйони розтиражованих жінок в купальниках, якими були обклеєні всі поверхні в квартирах. Сьогодні явище пін-ап набуло статусу теми для історичної реконструкції, часто не надто точної, через плутанину в стилях і часових декадах.

Також існує відокремлення класичного жанру — нео-пін-ап, адептами якого є молоді дівчата, що захоплюються рок-н-ролом, естетикою 50-х років, жанрами психобіллі і ска та перетворюють звичні для пін-апу образи у більш зухвалі, з нальотом панку і готики. Повне копіювання цього стилю відбувається лише на сцені або тематичних заходах. У звичайному житті сучасні речі стилізують під пін-ап, який використовується в комп'ютерних іграх та музичних відеокліпах.

Підготовка до відтворення зовнішнього обліку пін-ап зірки займає дуже багато часу, включаючи правильну укладку, макіяж і підбір відповідних аксесуарів. Зазвичай комплект розбавляється екстравагантними принтами, жорсткою тканиною, елементами інших напрямків. При цьому можливе поєднання пін-ап зі стилем мілітарі (укорочені жакети на металічних ґудзиках, пілотки, козирки, безкозирки та ін.). Серед сучасних зірок, які віддають перевагу вінтажному стилю, можна відзначити акторку Скарлетт Йоганссон і модель Діту фон Тіз.

• Ню
• Секс-символ

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пін-ап

• 50 years of US pin-ups — стаття з ілюстраціями в TheWeek [Архівовано 17 червня 2018 у Wayback Machine.]
• thepinupfiles — он-лайн галерея пінапу [Архівовано 1 листопада 2011 у Wayback Machine.]
• Українська сайт-галерея пінапу [Архівовано 21 червня 2013 у Wayback Machine.]