П-802 «Сава»
| Підводний човен П-802 «Сава» | ||
|---|---|---|
| Nautilo Сава / Sava | ||
 | ||
| Під прапором |  Італія.svg) .svg) | |
| Спуск на воду | 20 березня 1943 року | |
| Сучасний статус | Зданий на злам | |
| Проєкт | ||
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 16 вузлів | |
| Швидкість (підводна) | 8,5 вузлів | |
| Гранична глибина занурення | 130 м | |
| Екіпаж | 48-53 чоловік | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 63,15 м | |
| Ширина корпусу найб. | 6,98 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,87 м | |
| Водотоннажність надводна | 908 т | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 x 100-мм гармата 4 x 13,2-мм кулемети | |
| Торпедно- мінне озброєння | 6 x 530-мм ТА | |
Підво́дний човен «Сава» (серб. Сава, хорв. Sava) — трофейний підводний човен ВМС Югославії, колишній італійський «Наутіло» (італ. Nautilo) типу «Флутто».
Історія створення[ред. | ред. код]
Підводний човен «Наутіло» був закладений 3 січня 1942 року на верфі «Cantieri Riuniti dell'Adriatico» у місті Монфальконе. Спущений на воду 20 березня 1943 року, вступив у стрій 26 липня 1943 року.
Історія служби[ред. | ред. код]
У складі ВМС Італії[ред. | ред. код]
Ще під час будівництво підводного човна на ньому були виявлені проблеми з гвинтами. Хоча «Наутіло» був офіційно введений у стрій, але фактично він був недобудований і не міг перебувати у морі тривалий час. Після капітуляції Італії 8 вересня 1943 року він спробував перейти з Монфальконе у Венецію, але 11 вересня був захоплений німцями.[1][2].
У складі Крігсмаріне[ред. | ред. код]
У складі Крігсмаріне човен отримав позначення «U-19 (It)» («Unterseeboot-19 (Italienische)»). Він був відправлений у Полу, де перебував тривалий час.
9 січня 1944 року, під час нальоту авіації союзників, човен був потоплений після влучання декількох авіабомб.
У складі ВМС Югославії[ред. | ред. код]
Після закінчення війни човен був піднятий югославами, відремонтований, і у 1949 році включений до складу ВМС Югославії під назвою «Сава» (бортовий номер П-802)[3].
Підводний човен «Сава» перебував на службі до 1967 року, після чого був виключений зі списків флоту і у 1971 році зданий на злам.
Джерела[ред. | ред. код]
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1947—1995 / US Naval Institute Press, Annapolos, Maryland. ISBN 978-0870219139
- Дизельные подводные лодки 1950—2005 гг./А. Е. Тарас. — Мн.:Харвест, 2006. — 272 с.:ил (Библиотека военной истории) ISBN 985-13-6153-4
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Museo della Cantieristica [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (італ.)
- ↑ Giorgio Giorgerini, Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi, p. 365
- ↑ Navi tedesche nella Francia mediterranea.
Посилання[ред. | ред. код]
- Подводные лодки Югославии [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Див. також[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||||||||||||||||
