Ранник

Ранник
Scrophularia nodosa
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Губоцвіті (Lamiales)
Родина:	Ранникові (Scrophulariaceae)
Триба:	Scrophularieae
Рід:	Ранник (Scrophularia) L.
Вікісховище: Scrophularia

Ра́нник (Scrophularia) — рід багаторічних рослин родини ранникових, що об'єднує 310 видів. Його представники належать до трав'янистих рослин та напівчагарників, поширених у помірних та субтропічних регіонах Північної пікулі, переважно у Середземномор'ї. В Україні зростає від 10 до 12 видів ранників, з яких 4 занесені до Червоної книги України. Господарське значення цього роду невелике, деякі його представники використовують у народній медицині для загоювання ран, звідки власне і походить назва «ранник».

В Україні — 12 видів. Найпоширеніші:

• Ранник шишкуватий або Ранник вузлуватий (Scrophularia nodosa L.), довгорічна рослина з м'ясистим бульбистим кореневищем, стебло 40 — 125 см заввишки, медоносна. Росте в лісах і на луках на півночі України, на півдні зрідка.
• Ранник крилатий (S. alata Gilib.-S. aquatica Ledeb.), багаторічна рослина, стебло до 120 см заввишки. Росте на болотах, луках у ліс. та лісостеп. смугах, у степ. районах і в горах Криму рідко.

Ранники мають велику кількість сапонінів, отруйних для великої рогатої худоби та коней. У народній медицині вживають для лікування ран; у народній ветеринарії лікують хворих свиней.

Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Scrophulariae nodo sae) і кореневище (Rhizoma Scro phulanae nodosae). Траву заготовляють в період цвітіння рослини, зрізуючи верхівки стебел завдовжки 30 см. Кореневища копають восени. Зібрану сировину сушать у затінку на відкритому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої сировини виходить 20%. Зберігають у щільно закритих банках або бляшанках, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Рослина неофіцинальна.

Ранник вузлуватий росте на всій території України (на півдні рідше) на луках, серед чагарників, у лісах.

У траві й кореневищах рослини є алкалоїди, отруйний сапонін, флавоноїд гесперидин, дубильні й смолисті речовини та органічні кислоти (масляна корична яблучна).

При призначенні всередину препарати ранника вузлуватого виявляють дермотонічну, протиалергічну, болетамувальну і протисвербцеву дію. Зважаючи на це, настій кореневищ п'ють при сверблячих висипах на шкірі й запаленні лімфатичних вузлів, а настій трави — при кропивянці. Крім того, настій кореневищ рекомендується при скрофульозі, зобі, новоутвореннях і суглобовому ревматизмі. При зовнішньому застосуванні препарати ранника вузлуватого діють протизапально, тамують біль, заспокоюють свербіння, прискорюють гоєння ран. Настій кореневищ використовують для компресів (2-3 рази на день при фурункулах і свербінні шкіри), примочок (2-3 рази на день при геморої) і полоскання (при ангінах). Свіжу потовчену траву або порошок із сушеної трави використовують для гоєння ран. Припарки з сушеної трави застосовують при абсцесах. У гомеопатії використовують есенцію з свіжої трави.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.