Рижук Василь Андрійович
| Василь Андрійович Рижук | |
|---|---|
| Народився | 20 березня 1962 (62 роки) с. Новостав, Луцький район, Волинська область, Україна |
| Громадянство |  УРСР →  Україна |
| Національність | українець |
| Нагороди |  |
Василь Андрійович Рижук (нар. 20 березня 1962[1], с. Новостав, Україна[2]) — український скульптор-монументаліст, квітникар, підприємець. Заслужений діяч мистецтв України (2012)[3].
Життєпис[ред. | ред. код]
Василь Рижук народився 20 березня 1962 року в селі Новостав Луцького району Волинської области України.
Служив десантником у Туркестанському військовому окрузі[4].
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Голова благодійної організації «Чорнобривці України»[5] та благодійної добровільної організації «Квітучий прапор України»[6].
Учасник Революції гідности[7].
Квітникарство[ред. | ред. код]
Протягом 20 років Василь Рижук висаджує квіти у дворах, біля пам’ятників, вздовж автомобільних доріг України, посадових майданчиків, громадських зупинок, межових знаків районів та области[8].
 | Коли зробив меморіальний комплекс Афганістану на Горохівщині, я всю територію засадив чорнобривцями і сальвією. Остання швидко відцвіла, а чорнобривці цвіли аж до морозів. Тому й захопився квітникарством, навіть друзі прозвали Василем Чорнобривцем |  |
— Василь Рижук, Район. Луцьк[5] | ||
У 2017 році пана Василя вчетверте внесли у Книгу рекордів України за найдовшу квіткову доріжку протяжністю 538,15 км в Україні[8].
Доробок[ред. | ред. код]
Є автором:
- меморіальний комплекс полеглим в Афганській війні (с. Любачівка Горохівського району)[4];
- пам'ятник полеглим за Україну (поблизу с. Терешківці Горохівського району)[9];
- монумент полеглим у локальних війнах (м. Володимир-Волинський Волинської области)[4];
- пам’ятник Тарасу Шевченку (м. Горохів Волинської области)[4];
- погруддя Кобзаря на Волинському обласному муздрамтеатрі[4];
- пам’ятник «Серце кохання» (м. Чернівці; занесене в Книгу рекордів України як найбільший пам’ятник із зображенням серця)[4].
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
- Почесний громадянин міста Горохова[4];
- лауреат акцій «Людина року Волинського краю» у номінаціях «Митець року» (1999) і «Вчинок року» (2009)[4];
- медалі ІІІ, ІІ і І ступенів «За заслуги» Всеукраїнської спілки ветеранів Афганістану[4];
- премія «Людина року Волинського краю» (2010)[10];
- Заслужений діяч мистецтв України (2012).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Територіальний виборчий округ №34 з виборів депутатів Луцької міської ради // ЦВК. Місцеві вибори 2015
- ↑ Новоставський скульптор засіяв чорнобривцями і соняхами 400 кілометрів доріг [Архівовано 20 січня 2021 у Wayback Machine.] // Район.Луцьк, 18 вересня 2017 р.
- ↑ Указ Президента України від 19 травня 2012 року № 337/2012 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва»
- ↑ а б в г д е ж и к Як скульптор Рижук став Василем Чорнобривцем / Микола Якименко // Голос України, 12 січня 2013 р.
- ↑ а б Лучанин Василь Рижук: «Усі пам'ятники — це теж політика» [Архівовано 28 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Район.Луцьк, 21 жовтня 2015 р.
- ↑ «Мрію бачити квітучу Україну. Тому й роблю це», — сонячний чорнобривець Василь Рижук // Район.Луцьк, 23 вересня 2018 р.
- ↑ Заквітчав чорнобривцями й соняхами 500 км волинських доріг! / Наталя Кравчук // Високий Замок, 6 жовтня 2017 р.
- ↑ а б Відомому волинському квіткарю хочуть присвоїти звання «Почесний громадянин Волині» [Архівовано 22 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Волинські новини, 25 вересня 2019 р.
- ↑ Будьмо знайомі. Василь Рижук на YouTube // ТРК Аверс, 3 березня 2020 р.
- ↑ Високі нагороди за «волинський характер»[недоступне посилання] // День, 20 квітня 2010 р.
Посилання[ред. | ред. код]
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 | Сотні кілометрів, засіяних чорнобривцями: лучанин понад 20 років засіває квітами узбіччя доріг на YouTube // ТСН, 14 травня 2020 р. |
| | Соняшний Чорнобривець заквітчує Україну · Ukraїner на YouTube // Ukraїner, 27 квітня 2019 р. |
Рижук Василь Андрійович у соцмережі «Facebook»- Заквітчав чорнобривцями й соняхами 500 км волинських доріг! / Наталя Кравчук // Високий Замок, 6 жовтня 2017 р.
- Як на ті чорнобривці погляну… А їх — 400 кілометрів [Архівовано 15 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Укрінформ, 15 жовтня 2018 р.
