Рожанковський Маркел Лонгинович
Маркел Рожанковський | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Морський старший штабний лікар 1-го класу (полковник) | |||||||
Загальна інформація | |||||||
Народження | 10 січня 1871 м. Броди, Бродівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Львівська область | ||||||
Смерть | 15 червня 1954 (83 роки) м. Калуш, Калуський район, Станіславська область | ||||||
Військова служба | |||||||
Приналежність | Австро-Угорщина ЗУНР II Польська Республіка | ||||||
Рід військ | Військово-морські сили Австро-Угорщини | ||||||
Війни / битви | Перша світова війна | ||||||
Нагороди та відзнаки | |||||||
|
Маркел Лонгинович Рожанкóвський (10 січня 1871, м. Броди, Бродівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 15 червня 1954, м. Калуш, Калуський район, Станіславська область, УРСР, СРСР) — український лікар-офіцер флоту Австро-Угорщини, морський старший штабний лікар 1-го класу (полковник).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 10 січня 1871 у місті Броди на Львівщині. Батько — д-р Лонгин Рожанковський, мати — Осипа (1841—1929, донька о. Осипа Шухевича).
Закінчив Золочівську гімназію. Закінчив Краківський університет у 1895 р.
Разом з однокурсником Володимиром Вербенцем за прикладом відомого в Галичині морського лікаря і письменника д-ра Ярослава Окуневського обрав медичну службу у флоті Австро-Угорщини. Пройшов шлях від корветного лікаря (лейтенанта) до морського старшого штабного лікаря 1-го класу (полковника). Побував у багатьох морях і країнах. Два роки ніс службу на крейсері «Кайзерін Елізабет» у районі бойових дій російсько-японської війни 1904—1905 р.р. Наполегливо працював над підвищенням свого фахового рівня й очолював важливі структурні підрозділи санітарної служби флоту. В 1918 році в Одесі надавав допомогу у формуванні служби охорони здоров'я флоту новоствореної Української Держави. Удостоєний багатьох орденів і медалей Австро-Угорщини, а кайзер Німецької імперії Вільгельм ІІ за лікарські заслуги особисто нагородив його «Залізним Хрестом» 2-го класу.
За часів ЗУНР очолював санітарну службу і лікарню Калуського повіту.
За Польщі — лікар у Калуші, продовжував працювати під час Другої світової війни та після неї аж до смерті в 1954 р. Допомагав підпіллю ОУН, зокрема забезпечив хлороформом операцію пораненого Василя Андрусяка «Різуна».[1]
Сім'я[ред. | ред. код]
Одружився в 1906 р. з Амалією (1878—1926) — донькою хотінського пароха Гната Рожанського. Проживали в м. Пула (сучасна Хорватія), тут народилися доньки Марія, Меланія і Дарія та син Ярослав. Після розпаду Австро-Угорщини переїхали до Калуша.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ С Лесів, Л. Прокопів. Олесь Зеленяк — повстанський лікар «Пастер».//Калущина в національно-визвольній боротьбі. — Калуш, 2017—304 с.
Джерела та література[ред. | ред. код]
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |