Руснак Лариса Омелянівна
| Лариса Руснак | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася | 28 січня 1962 (62 роки) Подільськ, Одеська область | |||
| Національність | українка | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | акторка | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
| IMDb | nm0750858 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 Народна артистка України (2015)  | ||||
| | ||||
Лари́са Омеля́нівна Русна́к (нар. 28 січня 1962, Подільськ, Одеська область) — українська акторка театру, кіно та дубляжу, провідна майстриня сцени Київського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Народна артистка України (2015)[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася 28 січня 1962 року у місті Подільськ Одеської області.
У 1983 році закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (курс М. Карасьова).
З 1983 року актриса Київського Національного українського театру імені Івана Франка.
Активно займається озвучуванням і дубляжем зарубіжних фільмів, співпрацює з театром «Актор».[2]
Серед робіт в театрі «Актор»: У. Гібсон «Гітель і Джеррі», А. Николаї «Іграшка для мами».[3]
Знімається в кіно. Зокрема головні ролі зіграла у фільмі «Вітчим» (Ганна, мама Шури), «Право на захист» (Ніна), «Попіл Фенікса» (Мара). Грала також у фільмі «Украдене щастя» (Задорожна, мати Толіка), телесеріалах «День народження Буржуя» (Зіна), «Тільки кохання» та ін.
У 2009 році нагороджена срібною медаллю Національної Академії мистецтв України за значні наукові та творчі досягнення в галузі художньої культури, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва.[4]
У 2015 році Лариса Омелянівна удостоєна звання Народної артистки України.
З 1999 по 2019 рік була ведучою програми «Лото Забава» на телеканалах «1+1» та «ICTV».
У 2003 році на цьому ж телеканалі була ведучою інформаційної програми «Факти».
А з 2014 по 2015 рік була ведучою програми «Факти тижня. Нічна варта» на тому ж телеканалі.
Нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня (2020)[5].
Впродовж певного періоду життя, зі слів актора Київського академічного обласного музично-драматичного театру ім П.К. Саксаганського Вдовики Романа Володимировича, вона перебувала з ним в шлюбі.
Фільмографія[ред. | ред. код]
- «День народження Буржуя» (1999—2001)
- «Мийники автомобілів» (2000)
- «Під дахам великого міста» (2002)
- «Право на захист» (2002)
- «Попіл Фенікса» (2004)
- «Украдене щастя» (2004)
- «Непрямі докази» (2005)
- «Новий російський романс» (2005)
- «Битва божих корівок» (2006)
- «Золоті хлопці-2» (2006)
- «Перше правило королеви» (2006)
- «Пороки та їхні прихильники» (2006)
- «Ворог номер один» (2007)
- «Рік золотої рибки» (2007)
- «Маша і море» (2007)
- «Вітчим» (2007)
- «Серцю не накажеш» (2007)
- «Моя прекрасна нянька» (2008)
- «Незамотні» (2008)
- «Ой, матусі…» (2008)
- «Казка про чоловіка та жінку» (2008)
- «Хороші хлопці» (2008)
- «Акула» (2009)
- «День переможених» (2009)
- «Її серце» (2009)
- «Лабіринти брехні» (2009)
- «Право на помилування» (2009)
- «Снігур» (2009)
- «Третього не дано» (2009)
- «Брат за брата» (2010)
- «Тільки кохання» (2010)
- «Доставити за будь-яку ціну» (2011)
- «Кульбабка» (2011)
- «Темні води» (2011)
- «Чемпіони з підворіття» (2011)
- «Ящик Пандори» (2011)
- «Жіночий лікар» (2012)
- «Лекції для домогосподарок» (2012)
- «Порох і дріб» (2012)
- «Дворняжка Ляля» (2014)
- «Лабіринти долі» (2014)
- «Манекенщиця» (2014)
- «Чоловік на годину» (2014)
- «Остання електричка» (2014)
- «Безсмертник» (2015)
- «Два плюс два» (2015)
- «Полон» (2015)
- «Друге життя» (2016)
- «Команда» (2016)
- «На лінії життя» (2016)
- «Клянуся кохати тебе вічно» (2017)
- «Стрімголов» (2017)
- «Лікар Ковальчук» (2018)
- «Вище тільки кохання» (2018)
- «За вітриною» (2018)
- «За три дні до кохання» (2018)
- «Кохання під мікроскопом» (2018)
- «Віддай мою мрію» (2018)
- «Прислуга» (2018)
- «Сувенір з Одеси» (2018)
- «У минулого в боргу!» (2018)
- «Чужі рідні» (2018)
- «З вовками жити…» (2019)
- «Місто закоханих» (2019)
- «Передчуття» (2019)
- «Вітер зі сходу» (2019)
- «Сімейний портрет» (2020)
- «Колір пристрасті» (2020)
- «Козаки. Абсолютно брехлива історія» (2020)
- «Із зав'язаними очима» (2020)
- «Мертві лілії» (2021)
- «Грім серед ясного неба» (2021)
- «Мирний-21» (2023)
Дублювання та озвучення[ред. | ред. код]
Сотні ролей українською та російською для студій та телеканалів «1+1», «Le Doyen», «Постмодерн» та інших.
Нагороди й номінації[ред. | ред. код]
| Рік | Категорія | Робота | Результат |
|---|---|---|---|
| Національна кінопремія «Золота дзиґа» | |||
| 2018 | Найкраща жіноча роль другого плану | Стрімголов | Номінація |
| 2019 | Січень — березень | Номінація | |
| 2023 | Із зав'язаними очима | Перемога | |
| Київська пектораль | |||
| 2006 | Найкраще виконання жіночої ролі другого плану | Соло-мія | Перемога |
| 2015 | Найкраще виконання жіночої ролі | Гітель і Джеррі | Номінація |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2015 року № 491/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
- ↑ Актриса Театра Франко, ведущая «Лото-Забава» Лариса РУСНАК: "Нянечка в роддоме спросила: «Сама тройню свою похоронишь или нам все за тебя сделать?». Архів оригіналу за 12 травня 2018. Процитовано 11 травня 2018.
- ↑ Руснак Лариса // Актори [Архівовано 12 червня 2017 у Wayback Machine.]teatr-aktor.kiev.ua
- ↑ Звіт Академії мистецтв України. Архів оригіналу за 14 лютого 2019. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ Указ Президента України від 27 серпня 2020 року № 359/2020 «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка»
Посилання[ред. | ред. код]
- В яких фільмах знімалася Лариса Руснак
- Лариса Руснакtoloka.to
- Відігріваючи серця / Надія Соколенко // Український театр. — 2016. — № 5/6. — С. 8-11. Про Ларису Руснак, її шлях у професію та головні професійні здобутки
|
