Руський Мочар
| село Руський Мочар | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район | Ужгородський район |
| Рада | Розтоцько-Пастільська сільська рада |
| Основні дані | |
| Населення | 125 |
| Площа | 21,71 км² |
| Густота населення | 6,31 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89041 |
| Телефонний код | +380 03135 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°53′56″ пн. ш. 22°31′41″ сх. д. / 48.89889° пн. ш. 22.52806° сх. д.Координати: 48°53′56″ пн. ш. 22°31′41″ сх. д. / 48.89889° пн. ш. 22.52806° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 520 м |
| Відстань до обласного центру | 47 км |
| Відстань до районного центру | 7 км |
| Найближча залізнична станція | Великий Березний |
| Відстань до залізничної станції | 7 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89041, с.Розтоцька Пастіль |
| Карта | |
  Руський Мочар | |
 Руський Мочар | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Руський Мочар — село в Україні, в Закарпатській області, Ужгородському районі. Населення 137 чоловік станом на 2001 рік. Село підпорядковане Розтоцько- Пастільській сільській раді. Розташоване на схід від Великого Березного (районного центру) на західних схилах гірського хребта Явірник.
Історія[ред. | ред. код]
Вважається, що дане село засноване найпізніше на всій Великоберезнянщині.
В 1715 році тут зареєстроване лише одне господарство. Село отримало свою назву від назви глини « мочаристої».
Назва села вперше згадується у 1773 році як Orosz Mocsar. У 1782—1784 та 1913 рр. Він був написаний під іменем Oroszmár.
храм Різдва пр. богородиці. 1775 (?), 1864.
У 1751 р. в Руському Мочарі було 60 здатних до сповіді осіб. Нині в селі є маленька мурована базилічна церква. У селі кажуть, що церкву споруджено в 1775 p., і ця дата була над входом у неї аж до ремонту в 1980-х роках. Напис на одній з ікон свідчить, що церкву споруджено в 1802 р.
Найвірогідніше, храм побудували в 1864 р. (за шематизмом 1915 р.), оскільки в візитації 1751 р. церква в Руській Мочарі не згадують взагалі, а в візитації 1801 р. не згадано про муровану церкву в селі. Але на користь давнішої дати свідчить малий дзвін, відлитий у 1775 р. (два інші дзвони знищили під час Першої світової війни). Великий дзвін відлито на фабриці Ф. Еґрі в 1928 р. за куратора Василя Пайдича. Розповідають, що місцеві євреї допомогли збудувати церкву і виділили ділянку під будівництво. Церква була вкрита дранкою аж до початку 1950-х років, коли дахи перекрили бляхою. У 1980-х роках зробили капітальний ремонт: замінили двері, частину іконостасу, кам'яний престол замінили дерев'яним. У 1991 р. зробили ремонт усередині споруди. Плоску стелю з розписами перетворили на аркову. Повністю замінили старий іконостас, знищили дерев'яні світичі, а дерев'яну люстру замінили скляною. Елементи різьблення до нового іконостасу виконав Й. Волосянський. Збереглися три церковні книги, видані у Львові в 1738 р.
Перед селом стоїть стара мурована каплиця (оновлена в кінці 1980 років). Кажуть, що каплицю збудував якийсь селянин у подяку за своє спасіння. Цього чоловіка переслідували вовки, але дивним чином залишили його саме на тому місці, де тепер стоїть каплиця.
У 1751 році згідно з «Шаматизмом» в селі проживало 60 осіб здатних дати сповідь.
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване біля підніжжя гори Явірник (1021 м). У селі є бібліотека, клуб, магазин продовольчих товарів та церква УПЦ МП.
Туристичні місця[ред. | ред. код]
- храм Різдва пр. богородиці. 1775 (?), 1864.
- мінеральне джерело
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 159 осіб, з яких 82 чоловіки та 77 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 124 особи.[2]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,27 % |
| російська | 0,73 % |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Руський Мочар |
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||